Стягнення з держави шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 346/5428/17, в якій акцентував увагу на тому, що  Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позивач зазначив, що за час проведення слідства з боку прокуратури і слідчих були вчиненні дії, які призвели до спричинення шкоди в особливо великих розмірах та до повного знищення ТзОВ «А» і створених ним робочих місць. Позивач був позбавлений можливості вільно пересуватися та вести звичайний спосіб життя, не міг займатися своїми справами, науковою роботою, дбати про розвиток Інституту, приділяти увагу родині, своїм онукам та правнукові.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 54 563,80 грн моральної шкоди.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині визначення до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 54 563,80 грн моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 198 366,00 грн моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).  Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді.

Також ВС підкреслив, що відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року  № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України як орган, що наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

ВС зазначив, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судами встановлено, що позивач перебував під слідством з 27 червня 2013 року і до 30 грудня 2016 року, тобто - 42 місяці та 3 дні.

Справа розглянута судом першої інстанції у 2020 році. Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4 723,00 грн.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі, мінімально визначеному статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та підставно визначив його у розмірі 198 366,00 грн із розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством (4 723,00 грн х 42 місяці).

Враховуючи те, що кожне з кримінальних проваджень відносно позивача закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, позивач має право на відшкодування шкоди в силу положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Суд дійшов таких висновків з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зав'язків, погіршення стану здоров'я, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд постановив:

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти в сумі 198 366,00 (сто дев`яноста вісім тисяч триста шістдесят шість) грн».

В іншій частині рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2020 року (в не скасованій частині) та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що подвійне притягнення особи до відповідальності: ВП ВС скасувала рішення судів після рішення ЄСПЛ.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.