ВС нагадав ознаки недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/4089/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що акціонерне товариство «Д» звернулось до суду з позовом до ТОВ «С», в якому просило визнати недійсним укладений між сторонами договір підряду.

Доводи позивача зводились до того, що роботи за спірним договором відповідачем насправді не виконувались, а тому такий договір був спрямований на неправомірне заволодіння грошовими коштами державного підприємства, що в силу приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним  без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позиція Верховного Суду

ВС зазначив, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Відповідно до приписів частини 3 статті 228 ЦК України, на яку посилається позивач у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

ВС підкреслив, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Також ВС наголосив, що у частині 3 статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

ВС зауважив, що вказаними первинними бухгалтерськими документами, оригінали яких були досліджені судом першої інстанції, підтверджується факт виконання відповідачем робіт за договором та прийняття їх позивачем без заперечень, а банківськими виписками підтверджується здійснення позивачем часткових розрахунків за оспорюваним договором.

Таким чином, усі доводи позивача щодо невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства внаслідок умислу відповідача на заволодіння майном позивача (грошовими коштами), дійсно є неспроможними.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, хто відповідає за поширення недостовірної інформації на вебсайті.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.