ВС висловився щодо користування майном після припинення договору оренди

Користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов – неправомірне користування майном, у зв’язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду  у справі №  910/8531/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що комунальне підприємство «К» звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості з орендної плати за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП користується нежитловим приміщеннями, однак не сплачує належної орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач також зазначає, що термін дії договору оренди встановлений з 22.06.2015 до 20.06.2018, однак оскільки відповідач не повертає об`єкт оренди за актом приймання-передачі, то його зобов`язання за договором оренди не припинено і він зобов`язаний сплачувати за користування об`єктом оренди орендну плату.

Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позовні вимоги за первісним позовом задовольнив частково, стягнув з ФОП на користь комунального підприємства заборгованість по орендній платі в розмірі 45 702,15 грн, пеню у розмірі 121,46 грн, 3% річних у розмірі 729,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів мотивовані тим, що у відповідача за первісним позовом виникла належним чином доведена та документально підтвердження заборгованість за договором оренди, яка не була оплачена у встановлені строки.

Висновок Верховного Суду

Так, Верховний Суд у справі № 914/1050/20 зазначив, що відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також ВС підкреслив, що користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб’єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов – неправомірне користування майном, у зв’язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об’єктом оренди на платній основі

Водночас ВС наголосив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.

ВС підкреслив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали правової оцінки умовам договору оренди щодо продовження терміну його дії, а звідси дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Верховний Суд  скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС визначив поняття «працівник правоохоронного органу»: хто може ним бути.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.