ВС визначив поняття «працівник правоохоронного органу»: хто може ним бути

Визначаючи поняття «працівник правоохоронного органу», слід виходити не лише з того, виконує чи не виконує конкретний орган правоохоронну функцію, а й з комплексного аналізу норм КК, рішень Конституційного Суду України та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус конкретного органу, де міститься вказівка, зокрема про здійснення цим органом правоохоронної функції.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду  у справі № 159/1383/17.

Обставини справи

Так, органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався в тому, що будучи начальником територіального сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, тобто будучи службовою особою, яка обіймає постійно в органах державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, перебуваючи в службовому приміщенні Центру, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, уніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а саме: 31 серпня 2016 року вніс до екзаменаційних карток для проведення усного теоретичного іспиту на ім`я осіб завідомо неправдиві відомості про нібито позитивне складання останніми іспитів зі знань Правил дорожнього руху, підтвердивши це своїм особистим підписом, що не відповідало дійсності.

Також він обвинувачувався в тому, що будучи начальником центру, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, з використанням наданої йому влади та службового становища, одержав від громадян неправомірну вигоду.

За вироком місцевого суду його визнано невинуватим  та виправдано за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачувався. Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що посилання прокурора на те, що виправданий є працівником правоохоронного органу, а отже, це провадження належить до підслідності органів прокуратури з урахуванням Перехідних положень КПК, колегія суддів вважає надуманими у зв’язку з таким.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 квітня 2012 року №10-рп/2012 поняття «працівник правоохоронного органу» необхідно визначити відповідно до розуміння ознак цього суб`єкта злочину лише за містом його застосування у КК.

Так, визначаючи поняття «працівник правоохоронного органу», слід виходити не лише з того, виконує чи не виконує конкретний орган правоохоронну функцію, а й з комплексного аналізу норм КК, рішень Конституційного Суду України та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус конкретного органу, де міститься вказівка, зокрема про здійснення цим органом правоохоронної функції.

ВС наголосив, що виправданий з 5 серпня 2016 року обіймав посаду начальника Центру та був прийнятий на роботу за конкурсом відповідно до Закону України «Про державну службу». У зв’язку з прийняттям на роботу військового звання не було присвоєно, права на пенсійне забезпечення як особі органів внутрішніх справ не було набуто. Посадовими обов’язками не передбачено права на складення протоколів про адміністративні правопорушення, тобто у своїй діяльності він не здійснював правоохоронних функцій.

Згідно з Положенням про Центр він структурно входить до складу Регіонального сервісного центру. Головним органом в системі органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ є Головний сервісний центр, який підпорядковується цьому міністерству.

Регіональні сервісні центри утворені за постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 як юридичні особи публічного права, які у своїй діяльності керуються Законом України «Про адміністративні послуги». Згідно зі ст. 1 цього Закону суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

ВС підкреслив, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Центр, виходячи з порядку його створення та спрямованості його діяльності, не належить до правоохоронного органу, а виправданий відповідно не є працівником правоохоронного органу.

ВС підкреслив: за матеріалами кримінального провадження, дозвіл на проведення НСРД щодо особи було надано на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 4 серпня 2016 року.

Підставою для звернення із клопотанням про проведення НСРД поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування прокурор мотивував положеннями ч. 2 ст. 247 КПК, зокрема проведенням цих слідчих дій у приміщенні правоохоронного органу та метою недопущення розголошення відомостей про їх проведення.

Проте, враховуючи, що Центр не належить до правоохоронного органу, а  виправданий не є його працівником, колегія суддів погоджується з мотивами апеляційного суду, який підтвердив висновок суду першої інстанції щодо недопустимості як доказів, фактичних даних, отриманих унаслідок НСРД, а слідчий суддя Апеляційного суду Тернопільської області не мав процесуальних прав надавати дозвіл на втручання в приватне життя особи.

Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про черговість спадкування за законом: хто має право першочергово претендувати на спадщину.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.