Якими доказами підтверджується факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного  цивільного суду розглянув справу № 521/21655/19 та встановив, що реєстрація місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є обов’язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2017 року по 06 червня 2018 року, визнання майна у вигляді грошових коштів в сумі 20 978,11 доларів США спільною сумісною власністю, поділ спільного майна шляхом стягнення на її користь 10 489,05 доларів США.

Позивачка вказувала, що за час спільного проживання без реєстрації шлюбу на ім’я відповідача у банківській установі було відкрито вкладний (депозитний) рахунок з укладенням депозитного договору на суму 53 669,69 доларів США. Вказані грошові кошти, на думку позивачки, складаються у тому числі з грошових коштів, отриманих відповідачем в період спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, в якості зарплати моряка від іноземної компанії.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період з січня 2017 року по 06 червня 2018 року, ведення в зазначений період спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

ВС підкреслив, що домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов’язком суду при їх оцінці.

ВС зазначив, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, – є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, – для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Так, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу з січня 2017 року по 06 червня 2018 року та з цих підстав правильно відмовив у позові.

При цьому ВС зазначив, питання встановлення факту спільного проживання однією сім’єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та подання сторонами доказів. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено всі фактично обставини справи, враховано показання свідків, письмові докази та надано належну оцінку доводам сторін.

ВС відзначив, що реєстрація місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є обов’язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Очевидно, що професія моряка та пов'язані із нею особливості роботи (тривала відсутність за місцем проживання, виїзди за межі України тощо) не виключає можливості перебування такої особи у фактичних шлюбних відносинах і не може сама по собі бути підставою для відмови у позові, однак встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, незалежно від професій сторін, вимагає надання позивачем належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги.

За відсутності правових підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2017 року по 06 червня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 74 СК України, вважати спірне майно (грошові кошти) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам та їх поділу.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.