ВС висловився щодо підтвердження факту проживання однією сім'єю

Сам факт надання допомоги іншій особі, яка є одинокою особою похилого віку, не є безумовним підтвердженням факту проживання однією сім'єю та не свідчить про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у  справі № 523/9720/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачка звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона спільно проживала разом з померлою, яка дітей та інших родичів не мала,  після її смерті відкрилась спадщина на майно, а саме – на вищевказану квартиру.

Позивачка зазначала, що факт її спільного проживання із померлою підтверджується належними доказами, зокрема: довідкою (випискою з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію); актом, складеним сусідами; наявністю в неї оригіналів документів померлої; квитанціями про оплату комунальних послуг.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім’єю з померлою. Разом із тим, право власності на спірну квартиру за позивачем не може бути визнано, оскільки право власності зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі судового рішення (справа № 523/16475/15-ц), яке не скасовано в установленому законом порядку.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, судді ВС нагадали, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суди не звернули уваги на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків позивачем не надано, у мотивах оскаржуваних судових рішень відсутні посилання на конкретні відповідні обставини та факти.

Суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на те, що факт спільного проживання позивача та померлої з грудня 2005 року і до її смерті, підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: відповідними довідками та актом, складеним сусідами.

При цьому суди виходили із того, що необхідний факт підтверджується сплатою позивачкою комунальних послуг, відсутністю звернень/скарг відносно неї до правоохоронних органів, як за життя самої, так і сусідами у їх будинку після її смерті, а також наявністю у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів померлої

Разом із тим, ВС підкреслив, що  заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем докази не є безспірним підтвердженням саме факту її проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем з грудня 2005 року і до дня смерті останньої.

Так, з копії довідки, за якою позивачка нібито проживала у спірній квартирі з грудня 2005 року, неможливо встановити дати її видачі, реєстраційного номера, даних, ким вона підписана.

Колегія суддів вважає, що відсутність скарг як з боку померлої, так і з боку сусідів відносно позивачки взагалі не є підтвердженням факту спільного проживання останньої зі спадкодавцем однією сім`єю. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач утримувала спірну квартиру в належному стані, сплачувала комунальні послуги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення.

Більше того, сам факт надання допомоги іншій особі, яка є одинокою особою похилого віку, не є безумовним підтвердженням факту проживання однією сім'єю та не свідчить про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 369/9334/16-ц, провадження № 61-20367св19).

На думку Верховного Суду, таким чином, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, адже остання не довела достатніх і переконливих доказів, існування яких свідчить про факт її спільного проживання з померлою однією сім’єю, а також ведення ними спільного господарства, наявності спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, участі у витратах, на утримання житла, його ремонт, взаємних прав та обов`язків тощо.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що загрожує водієві електросамокату за наїзд на людину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.