Мінекономіки пропонує розширити можливості судів при захисті права інтелектуальної власності

Мінекономіки оприлюднило законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності». У Міністерстві вважають, що за його допомогою правовласники отримають ефективні механізми і способи захисту прав інтелектуальної власності у судовому порядку.

Ключова проблема, яку передбачається розв’язати прийняттям проекту Закону, – приведення положень актів цивільного, цивільного процесуального, господарського процесуального права та законодавства у сфері інтелектуальної власності у відповідність до зобов’язань щодо захисту прав інтелектуальної власності, взятих Україною за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони.

Такі зобов’язання передбачені частиною третьою Глави 9 Розділу IV Угоди та Директивою 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29.04.2004 про захист прав інтелектуальної власності.

Що саме пропонується змінити

У Цивільному кодексі України стаття 432 («Захист права інтелектуальної власності судом») буде доповнена пунктами 2¹ і 4¹, згідно з якими суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

2¹) припинення та/або заборону особі, чиї послуги використовуються відповідачем при порушенні права інтелектуальної власності, надавати відповідачу послуги, які використовуються ним при порушенні права інтелектуальної власності чи при створенні загрози його порушення;

4¹) застосування разового грошового стягнення замість застосування способів захисту, встановлених пунктом 3 частини другої статті 16 цього Кодексу, пунктами 3 та 4 частини другої цієї статті. Застосування разового грошового стягнення здійснюється за заявою відповідача за умови, якщо право інтелектуальної власності було порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та якщо застосування способів захисту, встановлених пунктом 3 частини другої статті 16 цього Кодексу, пунктами 3 і 4 частини другої цієї статті, є неспівмірним шкоді, завданій позивачеві. Розмір стягнення визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, з приводу якого виник спір.

Пункт 6 частини другої цієї ж статті буде викладений у новій редакції, згідно з якою суд зможе постановити рішення про:

«6) опублікування в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей щодо порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення».

Господарський процесуальний кодекс України доповнять новою статтею 81¹ такого змісту, а ЦПК статтею 84¹ «Право на отримання інформації у справах про порушення прав інтелектуальної власності».

Це означає, що під час розгляду справи про порушення прав інтелектуальної власності, за вмотивованим клопотанням позивача, суд може постановити ухвалу про витребування інформації щодо походження і мережі розповсюдження товарів або послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що такі товари або послуги порушують права інтелектуальної власності:

1) від особи, щодо якої існують достатні підстави вважати, що така особа порушує права інтелектуальної власності; та/або

2) будь-якої іншої особи, щодо якої існують достатні підстави вважати, що така особа пропонувала, отримувала, володіла та/або використовувала товари чи послуги, що порушують права інтелектуальної власності, з метою одержання прибутку.

Клопотання позивача про витребування таких відомостей має стосуватися виключно тієї інформації, що є необхідною для встановлення походження і мережі розповсюдження товарів або послуг, що порушують право інтелектуальної власності чи щодо яких існують достатні підстави вважати, що такі товари або послуги порушують права інтелектуальної власності. Така інформація може, зокрема, включати в себе:

1. a) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) та адресу осіб, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є виробниками, розповсюджувачами чи іншими попередніми володільцями цих товарів або послуг, в тому числі осіб, що здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цими товарами або послугами;

б) інформацію щодо кількості та ціни на вироблені, доставлені, поставлені, отримані або замовлені товари чи послуги.

У випадках, коли інформація, отримана у результаті застосування таких заходів, є таємною чи належить до інших видів інформації, що охороняється законом, розгляд справи проводиться у закритому судовому засіданні повністю або в частині, під час якої відбувається оголошення зазначеної інформації для учасників судового розгляду.

Особа, яка на вимогу суду надала інформацію, має право вимагати від позивача виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такої інформації. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Позов буде забезпечуватися забороною особі, чиї послуги використовуються відповідачем з метою порушення права інтелектуальної власності, надавати відповідачу послуги, які використовуються ним при порушенні права інтелектуальної власності чи при створенні загрози його порушення.

Задля цього частину першу статті 137 (заходи забезпечення позову) ГПК та частину першу статті 150 ЦПК доповнять пунктом 2¹.

Відповідач (інша особа) зможе за своєю ініціативою забезпечити позов про порушення прав інтелектуальної власності шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму (частина четверта статті 143 ГПК та ч. 4 статті 156 ЦПК).

Також, у Мінекономіки запропонували скасувати індексацію заробітної плати і компенсацію за затримку її виплати.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.