ВС нагадав, в чому полягає погроза застосування насильства при розбої

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 331/706/19, в якій досліджував питання про злочини проти власності.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, перебуваючи в салоні маршрутного таксі, побачив раніше незнайомого неповнолітнього, який стояв у проході маршрутки, після чого підійшов до нього збоку та почав розмову. Далі, тримаючи в руці ніж, підніс його до лівого боку тулуба потерпілого та, погрожуючи його застосуванням, наказав останньому віддати йому мобільний телефон. Усвідомлюючи загрозу своєму життю та здоров’ю, потерпілий підкорився незаконній вимозі та віддав йому мобільний телефон. Після чого чоловік вийшов із салону маршрутки та зник з місця вчинення злочину.

Судом першої інстанції чоловіка засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.  Апеляційний Суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Так, у касаційній скарзі касатор, зокрема стверджував, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає в неправильній кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 187 КК.  На думку захисника, мобільним телефоном засуджений заволодів непомітно для потерпілого, не застосовуючи при цьому насильство чи погрозу застосування ножа, а тому дії особи необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК.

Розглядаючи справу судді Верховного Суду підкреслили, що відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів та завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що дії засудженого, який в салоні маршрутного автобуса перегородив вихід потерпілому, приставив до лівого боку потерпілого предмет, схожий на ніж, який потерпілий сприйняв як ніж, і під погрозою застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров’я, заволодів мобільним телефоном, містять ознаки нападу на особу з метою заволодіння чужим майном й утворюють склад злочину, передбачений ч.1 ст. 187 КК, з чим погоджується і колегія суддів.

ВС підкреслив, що підстави для перекваліфікації дій особи за ч.1 ст. 187 КК на ч.2 ст. 185 КК відсутні. Твердження про те, що суду попередніх інстанцій не допитали свідка сусіда засудженого, чим допустили неповноту судового розгляду, також перевірялися судами першої та апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами: ВС вказав на важливий аспект.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.