Позбавлення батьківських прав: ВС роз’яснив, чи повинна думка дитини бути абсолютною для суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 686/16892/20 та наголосив, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та прияти захисту прав та інтересів дитини.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

Зазначала, що з часу розлучення відповідач практично не займався вихованням дитини та не бажав з нею спілкуватися, а з часу їх переїзду в нове місце жодного разу не був у школі та у музичній школі, де навчається донька, не цікавився у педагогів її успіхами та потребами, батьківські збори та святкові ранки не відвідував. Донька лише декілька разів спілкувалася з батьком по телефону. Крім того, вказує, що у її чоловіка є бажання подати заяву про усиновлення, оскільки дитина вже 8 років росте в повноцінній сім`ї і вважає свого вітчима батьком.

На думку позивача, відповідач не має до дитини батьківських почуттів і зазначає, що донька бажає змінити прізвище, оскільки мама, сестра і вітчим мають таке прізвище. Проте при звернення до відповідача із таким проханням останній відмовився надати згоду.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Висновок Верховного Суду

ВС наголосив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Також ВС зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні. Батько дитини бажає спілкуватися з донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, ініціював питання про визначення способу участі у вихованні дитини, а факт позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. При цьому позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки. Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини Летичівської РДА.

Розглядаючи справу, ВС також наголосив, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та прияти захисту прав та інтересів дитини. Ураховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у їх сукупності.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала: що не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.