ВС роз’яснив, що не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду

Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась до суду у зв’язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об’єктивними причинами, а суб’єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  920/938/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ц» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Т» про стягнення 78222,40 грн, заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Т» на рішення Господарського суду Сумської області залишив без руху; надав скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області повернув ТОВ «Т» на підставі частини четвертої статті 174, частини шостої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 25.01.2021 для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду за заявою адресата, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб’єктивний характер.

Також ВС зазначив, що сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась до суду у зв’язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об’єктивними причинами, а суб’єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на те, що він не відмовлявся від отримання зазначеної кореспонденції, на обґрунтування чого останній додав до касаційної скарги лист до відділень поштового зв`язку із проханням надати відповіді на питання щодо причин неотримання листа апеляційного суду, оскільки ані відповідей відділень поштового зв`язку на вказаний лист, ані будь-яких інших доказів, які б спростовували обставини відмови адресата (відповідача) від отримання ухвали від 25.01.2021, скаржник не надав.

Верховний Суд також врахував, що ухвала апеляційного суду про усунення недоліків від 25.01.2021 у справі №920/938/20 знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) за посиланням. За інформацією ЄДРСР, зазначена вище ухвала надіслана судом: 27.01.2021, зареєстрована: 27.01.2021, оприлюднена: 28.01.2021.

Отже, у скаржника була можливість отримати відповідну інформацію про прийняття такої ухвали апеляційного суду за даними ЄДРСР. Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

ВС підкреслив, що у цій справі ТОВ «Т», звертаючись з апеляційною скаргою, зазначило, що з огляду на зміну реквізитів рахунків для зарахування судового збору за подання апеляційної скарги, не може виконати вимоги пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України щодо сплати судового збору одночасно з поданням скарги.

Відтак, відповідач, очевидно, мав розраховувати та те, що його апеляційна скарга, подана з порушенням процесуального законодавства, буде залишена без руху на підставі частини другої статті 260 ГПК України. Тобто він не був позбавлений об`єктивної можливості усунути недоліки касаційної скарги і до отримання ухвали апеляційного суду від 25.01.2021 дізнатися про рух поданої апеляційної скарги відкритим безоплатним цілодобовим доступом до ЄДРСР та/або скористатись наданими йому процесуальними правами щодо ознайомлення з матеріалами справи в тому числі через представника. Проте такими можливостями скаржник не скористався, недоліків апеляційної скарги не усунув.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.