Скасування судом першої інстанції звільнення засудженого від відбуття покарання внаслідок невиконання покладених на нього обов’язків

Скасування судом першої інстанції звільнення засудженого від відбуття покарання внаслідок невиконання покладених на нього обов’язків (ст. 78 КК) зобов’язує суд переглянути вирок суду першої інстанції щодо цього засудженого в апеляційному порядку. Закриття апеляційного провадження у такому випадку не передбачено кримінальним процесуальним законодавством (розділ V глави 31 КПК). До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 188/1668/17.

 Обставини справи:

За вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2018 року чоловіка визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК (Незаконне заволодіння транспортним засобом), та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов’язків, передбачених ст. 76 КК. Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційну скаргу заступника прокурора – без задоволення.

Місцевий суд задовольнив подання начальника ДУ «Центр пробації», скасував звільнення від відбування покарання з випробуванням за вироком цього ж суду та направив засудженого для відбування призначеного цим вироком покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

ВС постановою від 11 квітня 2019 року скасував ухвалу апеляційного суду через невідповідність її вимогам ст. 419 КПК та неправильне застосування ст. 75 КК і призначив новий розгляд в апеляційному суді. За наслідками нового розгляду апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник зазначав, що апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження, не навівши в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали норму КПК, якою він керувався при прийнятті рішення, хоча подібне закриття апеляційного розгляду не передбачене жодною зі статей, визначених розділом V главою 31 КПК. Також вказував на те, що згаданий суд всупереч  вимогам статей КПК  під час ухвалення рішення порушив право прокурора на доступ до правосуддя, змагальність, а також позбавив його права на оскарження вироку місцевого суду.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтування позиції ККС: як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оспорюване рішення у частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (безпідставне застосування судом ст. 75 цього Кодексу та обрання м’якого заходу примусу) й ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 289 КК у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Свої вимоги сторона обвинувачення обґрунтувала тим, що суд першої інстанції усупереч приписам ст. 65 КК не врахував повною мірою тяжкості та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, даних про особу винного, який раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, а також не зважив на вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. За наслідками апеляційного розгляду суд закрив апеляційне провадження на вказаний вирок місцевого суду на тій підставі, що у цьому провадженні щодо чоловіка предмет апеляційного оскарження відсутній.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд вказав, що місцевий суд ухвалою скасував звільнення від відбування покарання з випробуванням обвинуваченому за вироком цього ж суду та направив засудженого для відбування призначеного за цим вироком покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Тому апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку та призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без застосування положень статей 75, 76 КК було враховано.

Далі Суд вказав, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що скасування в порядку ст. 78 КК звільнення засудженого від відбуття покарання внаслідок невиконання покладених на нього обов’язків не виключає його обов’язку переглянути вирок суду першої інстанції щодо цього засудженого в апеляційному порядку, а розділ V глави 31 КПК не передбачає закриття апеляційного провадження з зазначених вище підстав. За таких обставин апеляційний суд з огляду на вимоги статей 404, 405 КПК мав би ретельно перевірити доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування місцевим судом положень ст. 75 КК і прийняти рішення по суті вимог цієї скарги.

Проте суд незаконно закрив апеляційне провадження за згаданою вище апеляційною скаргою, про що слушно зазначено в касаційній скарзі прокурора. На думку Суду, наведене свідчить про істотне обмеження процесуальних прав сторони обвинувачення. Зокрема, обмеження права на апеляційне оскарження вироку місцевого суду і порушення засади змагальності (ст. 22 КПК), що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення.

Відтак, Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року щодо особи скасував і призначив новий  розгляд  у суді апеляційної інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.