Визнання поширеної інформації недостовірною: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 524/8669/18 та встановив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду із позовом до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності, ділової репутації, презумпції невинуватості та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що Гадяцький районний суд Полтавської області за його участі розглядає кримінальну справу № 532/308/15-к за фактом завдання тілесних ушкоджень судді районного суду та за фактом убивства міського голови міста Кременчука, які мали місце в 2014 році. Разом з тим обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано до суду у 2015 році.

Та на вебсайті була поширена інформація наступного змісту: «…26.09.2018. Завдяки безкомпромісній позиції прокуратури Полтавської області 4 обвинуваченим у резонансному вбивстві мера міста Кременчука та судді Автозаводського районного суду продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Саме завдяки принциповій та наполегливій позиції прокуратури Полтавської області 4 обвинуваченим в резонансному кримінальному провадженні за фактами вбивства мера міста Кременчука та судді районного суду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 листопада 2018 року. Нагадаємо, трагічні події відбулися у 2014 році. Прокуратурою Полтавської області у 2015 році затверджено та скеровано до суду для розгляду по суті обвинувальні акти стосовно керівника телекомпанії та трьох осіб, серед яких колишній міліціонер, які обґрунтовано обвинувачуються в умисному вбивстві мера та судді».

Позивач вважав, що у даному тексті міститься негативна інформація щодо нього, а також вважає, що поширена інформація не відповідає дійсності, ображає і шокує, є образливою та принизливою, має наклепницький характер, принижує честь, гідність і ділову репутацію як його, так і його родини. Прокуратура Полтавської області зображує його і родину перед суспільством як людей з низькими духовними й соціальними цінностями. Також поширюються відносно нього недостовірні обвинувальні твердження про вчинення ним злочинів, про його винність, як констатація факту, що дискредитують його в очах співгромадян, друзів, колег по роботі, мешканців Кременчука.

Отже, позивач вважав, що у досліджуваному тексті міститься негативна інформація щодо нього, яка виражена в образливій формі, адже відображає думку про його винуватість, така інформація виражена у формі тверджень про факти.

Також позивач вважав, що незаконними діями прокуратури йому були завдані моральні страждання, які він оцінив в 1 000 000,00 грн.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалив нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суд мотивована тим, що, опублікувавши інформацію відносно позивача, прокуратура використала право, передбачене статтею 34 Конституції України, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на власний вибір. Розповсюджена прокуратурою Полтавської області інформація на офіційному вебсайті є оціночним судженням і спростуванню не підлягає. Таку інформацію не можна розцінювати як порушення принципу (презумпції) невинуватості та наявності підстав для цивільно-правової відповідальності.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, судді Верховного Суду підкреслили, що кожен має право на повагу його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

ВС наголосив, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Також ВС нагадав, що Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява №36650/03)).

Установивши на підставі належним чином оцінених доказів, що у відповідача не було умислу на вчинення дій щодо поширення недостовірної інформації щодо позивача у справі. Опублікувавши інформацію відносно позивача, прокуратура Полтавської області використала право, передбачене статтею 34 Конституції України, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Розповсюджена інформація прокуратурою Полтавської області на офіційному вебсайті є оціночним судженням і спростуванню не підлягає. Таку інформацію не можна розцінювати як порушення принципу (презумпції) невинуватості та наявності підстав для цивільно-правової відповідальності. Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки по своїй суті задоволення позовних вимог буде становити непропорційне втручання у право на свободу вираження поглядів, передбачених статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС розповів, що може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.