Особливості зарахування часу роботи на посадах науково-педагогічних працівників до стажу роботи суддів: постанова ВС

До стажу роботи суддів судів загальної юрисдикції, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, не зараховується час роботи на посадах науково-педагогічних працівників. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України (ДСА) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 460/2067/19 за позовом особи до Волинського окружного адміністративного суду, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку стажу роботи, який дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки та зобов’язання вчинити певні дії.

Обставини справи

Указом Президента України від 24 жовтня 2008 року позивач був призначений на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 05 вересня 2013 року він обраний на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду безстроково. До цього, згідно із записами у трудовій книжці, працював на посадах науково-педагогічних працівників та навчався в аспірантурі у Волинському державному університеті імені Лесі Українки.

8 квітня 2019 року позивач звернувся із заявою до виконуючого обов’язки голови Волинського окружного адміністративного суду, у якій просив здійснити перерахунок стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, зарахувавши до нього період роботи на посадах науково-педагогічних працівників та час навчання в аспірантурі. Листом від 13 червня 2019 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки та проведення виплат, оскільки вказаний стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників та час навчання в аспірантурі міг би бути врахований за умови подальшого призначення на посаду державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рівненський окружний адміністративний суд задовольнив позов, бо дійшов висновку, що науково-педагогічним працівникам закладів вищої освіти ІІІ і IV рівнів акредитації Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі – Закон № 1060-ХІІ; у редакції, чинній станом на час перебування позивача на посадах науково-педагогічних працівників) надавалися за змістом такі ж пільги, які були передбачені для суддів статтею 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ; у редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді). Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДСА подано до Верховного Суду касаційну скаргу. У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в них має місце неповне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, як наслідок – рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На обґрунтування касаційної скарги ДСА зазначала, що статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (чинного на момент призначення на посаду судді) для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Посади аспіранта та заступника декана не передбачені переліком, що поданий у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283.

Також згідно з пунктом 26 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-XII для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби, незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

Відповідно до абзацу 6 статті 22-3 Закон № 1977-XII до стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад`юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад`юнктури, докторантури.

Таким чином, ДСА України вважала, що зарахування стажу наукової роботи, набутого у державних установах, організаціях, та часу навчання в аспірантурі за денною (очною) формою навчання до стажу державної служби здійснюється для осіб, які працюють на посадах, віднесених законодавством до посад державної служби, а право на зарахування такого стажу до стажу державної служби мають особи, які після роботи у наукових установах були призначені на посади державної служби або працювали на них раніше.

У скарзі наголошено: оскільки до призначення на посаду судді позивач не обіймав посад державної служби та не був особою, що працювала в державних органах та розрахунок стажу яких здійснювався відповідно до Закону України «Про державну службу» і Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, підстави для проведення перерахунку стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки та проведення виплат відсутні.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову особи відмовив.

Колегія суддів виходила з того, що Закон № 2862-ХІІ, для суддів судів загальної юрисдикції передбачив такі пільги, як щомісячна надбавка за вислугу років та додаткова відпустка, за умови наявності відповідного стажу роботи, що дає право на їх одержання, до якого, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Отже, на думку Суду, прямо випливає із норм закону, що до такого стажу роботи суддів зараховується стаж роботи інших працівників, яким законом також були передбачені дві пільги: надбавка за вислугу років та додаткова відпустка. Водночас відповідно до Закону № 1060-ХІІ держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу, але така пільга, як додаткова відпустка, не встановлена.

Судова палата зауважила, що приписи Законів № 1060-ХІІ та № 2862-ХІІ не передбачають однакові пільги для суддів та для науково-педагогічних працівників, оскільки для суддів передбачено надбавку за вислугу років та додаткову відпустку, а для науково-педагогічних працівників – лише надбавку за вислугу років.

Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, не зараховується час роботи на посадах науково-педагогічних працівників, оскільки нормами Законів № 1060-ХІІ та № 2862-ХІІ не передбачено однакові пільг для суддів та для науково-педагогічних працівників, а саме: щодо права на додаткову відпуску при наявності стажу роботи понад 10 років.

Відтак, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що науково-педагогічним працівникам закладів вищої освіти ІІІ і IV рівнів акредитації Законом 1060-ХІІ надавалися за змістом такі ж пільги, які були передбачені для суддів статтею 44 Закону № 2862-ХІІ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.