Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 175/935/19 та встановив, що отримання службовою особою неправомірної вигоди після звільнення з посади, за умови встановлення того, що вона вчинила дії (обумовлені домовленістю з особою, яка надала неправомірну вигоду) з використанням службового становища в інтересах третьої особи під час перебування на займаній посаді, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 368 КК.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що за вироком суду чиновника засуджено за те, що він, займаючи посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи відповідні повноваження, погодився на укладення від імені органу державної влади з фізичною особою - підприємцем договору про надання послуг з організації харчування для комунального закладу «О» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на загальну суму 177 000 грн за умови надання йому неправомірної вигоди у розмірі 10 % від суми договору, що становить 18 000 грн, як обов`язкової умови його укладення.
На виконання вищезазначеної мети він отримав від іншої особи за укладення з ним договору обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 18 000 грн.
За вироком місцевого суду чоловіка визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 468 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави на строк 2 роки, з конфіскацією всього майна, належному йому на праві власності.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
Так, у касаційній скарзі, касатор стверджував, що його підзахисний на момент вчинення інкримінованого йому злочину був звільнений із займаної ним посади, що підтверджується розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, а тому не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зазначили, що версія сторони захисту, що висловлювалася у судах першої та апеляційної інстанцій, про те, що засуджений не є спеціальним суб`єктом інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, не підтверджується матеріалами кримінального провадження, про що слушно наголошується у судових рішеннях.
Так, згідно з розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року, чиновника призначено на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту райдержадміністрації, з покладенням завдань та обов`язків посадової особи, визначених посадовою інструкцією від 05 червня 2018 року, та присвоєно йому 6 ранг державного службовця.
Матеріали кримінального провадження містять заяву засудженого про його звільнення із займаної посади, датовану 11 січня 2019 року, що спростовує надані ним у місцевому суді пояснення, що датою складення такої заяви є 10 січня 2019 року. При цьому на момент затримання засуджений перебував на робочому місці, вчиняв дії як службова особа, про своє звільнення працівників правоохоронних органів не повідомляв.
З відповіді керівника апарату райдержадміністрації слідує, що станом на 11 січня 2019 року він працював на вищезазначеній посаді, на лікарняному, у відрядженні чи відпустці не перебував та виконував покладені на нього посадові обов`язки.
Більше того, колегія суддів звернула увагу, що отримання службовою особою неправомірної вигоди після її звільнення з посади, за умови встановлення того, що вона вчинила дії (обумовлені домовленістю з особою, яка надала неправомірну вигоду) з використанням службового становища в інтересах третьої особи під час перебування на займаній посаді, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 368 КК.
Також ВС зазначив, що твердження захисника про порушення права на захист особи під час його затримання та проведення слідчих дій є необґрунтованими.
З протоколу затримання особи вбачається, що засуджений був затриманий 11 січня 2019 року о 14 год. 54 хв. у приміщенні свого службового кабінету. Засудженого було ознайомлено із підставами затримання, а також правами й обов’язками підозрюваного у кримінальному провадженні. Про те, що роз’яснення прав не було формальним, свідчить зміст протоколу затримання, де детально викладено права підозрюваного, зокрема передбачені статтею 42 КПК. Копію зазначеного протоколу затримання він отримав особисто та підписав без доповнень і зауважень. Затримання засудженого проведено з дотриманням приписів статті 208 КПК, а протокол складений за наслідками вчинених дій відповідає вимогам частини 5 цієї статті.
Також ВС зазначив, що відсутність захисника при проведених 11 січня 2019 року обшуку службового кабінету засудженого та його освідуванні не ставить під сумнів допустимість цих слідчих (розшукових) дій, оскільки участь адвоката у їх проведенні згідно з приписами статей 52, 236, 241 КПК не є обов`язковою. При цьому вимог щодо залучення захисника до початку обшуку та освідування засуджений не висував, жодних зауважень до протоколів, складених за наслідками їх проведення не висловлював. Не встановили суди і порушень частини 1 статті 236 КПК, яка покладає на слідчого, прокурора чи інших осіб, що беруть участь у проведенні обшуку обов`язок допустити на місце його проведення захисника чи адвоката.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, коли самозайнята особа зобов’язана сплачувати ЄСВ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.