Коли при завданні тілесних ушкоджень виключається кваліфікація дій за статтею 296 КК (хуліганство): позиція ВС

Вимога обвинуваченого погасити прострочену фінансову заборгованість, адресована потерпілому безпосередньо перед спричиненням тілесних ушкоджень, свідчить про наявність особистих мотивів та виключає кваліфікацію дій за статті 296 КК (Хуліганство). Якщо учасники групи осіб за попередньою змовою своїми спільними узгодженими діями однакової інтенсивності без значного розриву у часі спричинили потерпілому різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то дії кожного з них кваліфікуються за однією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за більш небезпечні тілесні ушкодження. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №631/2135/16-к.

Обставини справи

Три особи 20 червня 2016 року близько 00:40 перебували у кафе, до них підійшов потерпілий, вони спілкувалися, випивали, а далі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, на території кафе, засуджені, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спричинили чоловіку середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження. Вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 3 червня 2020 року усіх трьох визнано винуватими та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, за ч. 2 ст. 296 КК (Хуліганство) - у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим кожному із засуджених призначено остаточне покарання у вигляді 1 (року) позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах засуджені, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, просили скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Касаційні вимоги два скаржники аргументували тим, що в їхніх діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, оскільки між потерпілим та третім із них тривалий час були неприязні відносини через наявний у потерпілого грошовий борг перед ними, а тому дії засуджених не були спрямовані на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Засуджені наголошують, що приводом для конфлікту із потерпілим стали саме неприязні відносини останнього із третім чоловіком, а тому немає підстав для кваліфікації їхніх дій як хуліганства. Крім цього, скаржники зазначають, що конфлікт не носив тривалого характеру.

Засуджені наголошують, що під час досудового розслідування та в судових засіданнях потерпілий надавав неправдиві показання щодо стаціонарного перебування в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» з 1 липня 2016 року до 11 липня 2016 року, висловлюють сумніви щодо показань низки свідків.

На обґрунтування касаційних вимог один засуджений також стверджував, що одразу трьох осіб визнано винуватими у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що суперечить вимогам КК, якими встановлено індивідуальну кримінальну відповідальність, а не колективну.

Серед іншого інший  акцентував увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів перебування засуджених в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення інкримінованих діянь, а тому суди безпідставно віднесли названу обставину до такої, що обтяжує покарання. На думку засудженого, має місце грубе порушення ст. 66 КК, оскільки судами не враховано ступеню тяжкості вчинених злочинів та того, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Позиція ККС: скасовано вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині засудження за ч. 2 ст. 296 КК та закрито кримінальне провадження в цій частині.

Щодо відсутності в діях засуджених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Суд вказав, що під час надання показань всі засуджені та потерпілий підтвердили, що перед їхньою бійкою мала місце розмова щодо неповернення боргу потерпілим. Вказані показання є послідовними та несуперечливими. Судами не було встановлено, що внаслідок конфлікту між потерпілим та засудженими, який хоча і відбувався у громадському місці, було припинено роботу закладу або те, що у конфлікт було втягнуто відвідувачів закладу, знищено майно закладу тощо. Однак судами встановлено, що мотивом конфлікту між засудженими та потерпілим у цьому кримінальному провадженні стала бесіда про грошовий борг потерпілого перед одним із чоловіків, з приводу чого останній висловив незадоволення, яке призвело до завдання ударів. Колегія суддів ККС вважає, що у цьому випадку заподіяння насильства у вигляді спричинення легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень конкретному потерпілому у зв’язку із можливим існуванням боргу хоча й мало місце на території громадського закладу, однак посягало не на громадський порядок чи моральність, а на здоров’я потерпілого. Щодо притягнення засуджених до кримінальної відповідальності за заподіяння легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень Колегія суддів ККС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність кваліфікації дій чоловіків за ст. 122 КК, як спричинення потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Як зазначив у своїй ухвалі апеляційний суд, у потерпілого мали місце численні легкі тілесні ушкодження та одне ушкодження середньої тяжкості, які стали результатом спільних та узгоджених дій усіх засуджених. Кожен із них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим вносив свій вклад у кінцевий результат, наслідком чого стало отримання останнім низки тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження завдавалися у рамках єдиного часового проміжку без значної різниці в інтенсивності дій кожного із засуджених, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дії трьох чоловіків були складовою єдиного злочинного задуму, у зв’язку з чим їх неможливо виокремити та піддати окремій кваліфікації.

Відтак, Колегія суддів дійшла висновку, що послідовне нанесення потерпілому ушкоджень всіма засудженими вказує на спільність вчиненого ними кримінально-караного діяння.

Отже, касаційні скарги засуджених задовольнили частково.

Суд ухвалив вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 3 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року в частині засудження за ч. 2 ст. 296 КК скасувати та закрити кримінальне провадження в цій частині у зв`язку із відсутністю у вчиненому діянні складу цього кримінального правопорушення.

Виключити посилання судів на ч. 1 ст. 70 КК щодо призначення покарання засудженим за сукупністю кримінальних правопорушень.

У решті вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 3 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року залишити без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.