ВС висловився щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню

Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 726/959/20.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що чоловік, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ-Daewoo Lanos» в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, рухався зустрічною смугою руху, порушуючи вимоги дорожньої розмітки 1.1 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме – пішохода, яка переходила проїзну частину дороги в межах пішохідного переходу, не надав перевагу у русі пішоходу та не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на останню.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід померла. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди чоловік з місця події зник та в подальшому цього ж дня з метою приховування слідів вчинення злочину здійснив підпал керованого ним на момент ДТП транспортного засобу марки «ЗАЗ-Daewoo Lanos»,  після чого з місця події пішов в напрямку свого дому, залишивши палаючий автомобіль.

За вироком районного суду чоловіка будо засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років та 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

У спільній касаційній скарзі засуджений та захисник, зокрема, посилались на те, що судом першої інстанції будо порушено вимоги ст. 349 ч.3 ст. 351 КПК України щодо скороченого порядку судового розгляду, не враховано, що засуджений не визнав того, що скоїв злочин у стані наркотичного сп’яніння.

Висновок Верховного Суду

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.

ВС зауважив, що із оригінального примірника технічного носія інформації судового засідання суду першої інстанції та з журналу судового засідання Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 вересня 2020 року вбачається, що головуючим суддею було виконано вимоги процесуального закону щодо порядку дослідження доказів, передбаченого ст. 349 ч. 3 КПК України.

При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, зокрема обвинуваченому та його захиснику, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Захисник та обвинувачений зазначили, що розуміють насідки такого розгляду кримінального провадження та на уточнююче запитання головуючого зазначили, що просять здійснити його саме в порядку ст. 349 ч.3 КПК

Також ВС зазначив, що суд першої інстанції допитав обвинуваченого відповідно до ст. 351 КПК України, в тому числі і щодо його стану під час вчинення кримінального правопорушення. Обвинувачений дійсно зазначив, що не вживає наркотичних речовин, проте він не заперечував того, що вживає медичні препарати прописані йому лікарем та те, що він випив прописану йому лікарем психіатром таблетку ввечері напередодні події. Перебування у стані алкогольного сп`яніння він не заперечував.

Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 349 ч. 3, ст. 351 КПК України є безпідставними.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, коли огороджена територія є сховищем.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.