Верховний Суд роз’яснив, коли огороджена територія є сховищем

Огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також за іншими ознаками, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 686/12064/18.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що чоловік проник до будинку потерпілого, звідки викрав три мобільні телефони. У подальшому відігнув металеву скобу, на якій кріпився навісний замок, та проник до підсобного приміщення, звідки викрав бензопилу.

Крім того, пізніше, діючи за попередньою змовою з іншою особою, через металевий паркан проник на подвір’я іншого домоволодіння, де за житловим будинком повторно викрал металеву ємність для змішування цементу.

За вироком місцевого суду чоловіка засудженого до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без зміни.

У касаційній скарзі, касатор, зокрема посилався на неправильну кваліфікацію дій засудженого щодо епізоду крадіжки, оскільки у вироку суд послався на свої припущення щодо огородження господарства металевою сіткою.

Розглядаючи справу, судді Верховного Суду підкреслили, що за змістом протоколу огляду місця події від 10 травня 2018 року територія домоволодіння має металеву огорожу та ворота, які зачиняються, наявний один вхід.

Крім того, ВС нагадав, що відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к), огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також за іншими ознаками, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).  При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ст. 185 ч.3 КК України (ст. 186 ч.3 ст.187 ч.3 КК України) включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об’єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення ст. 91-94 КПК України, підлягають обов’язковому доказування, а зібрані та надані суду докази – відповідній оцінці.

Оцінивши всі зазначені обставини, суд першої інстанції правильно ідентифікував територію зазначеного домоволодіння як сховище, а тому доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій засудженого за епізодом крадіжки майна потерпілого є безпідставними.    

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо згоди другого з подружжя на укладення договору позики.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.