Захисникам дозволять без обмеження часу і кількості мати побачення з особами, що потребують захисту

Верховна Рада має розглянути законопроект № 2063 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення затриманому, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому права на отримання правової допомоги з правками президента Володимира Зеленського, який регулоює права засуджених та захисників. Метою законопроекту, як зазанчено у пояснювальній записці, є вдосконалення механізму реалізації права на захист в кримінальному провадженні, на стадії відбування покарання. Мета досягається шляхом унормування права захисника без обмеження часу і кількості мати побачення з особами, що потребують такого захисту, у робочі, вихідні, святкові, не робочі дні.

Пропонується внести зміни до таких законодавчих актів: Кримінально-виконавчого, Кримінального процесуального кодексів, Закон України "Про попереднє ув’язнення".

Прописано у проекті, що засудженому гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) із захисником у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником, який представляє особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом, фахівцем (у галузі права, який представляє особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, – із своїм (своїми) законним представником (законними представниками).

Відповідні особи, мають право на побачення з одним засудженим. Побачення з двома та більше засудженими одночасно не допускається.

Засуджений має право на таке побачення не більш як з двома особами, одночасно. Це ж право мають і засуджені, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я, поміщені в дисциплінарний ізолятор, карцер або приміщення камерного типу.

Засуджений має право на побачення з цими особами без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години за власною ініціативою та/або ініціативою особи, яка прибула (прибули) до нього).

Якщо такі побачення заплановано здійснити у вихідні, святкові, неробочі дні, то вказані візитери, повинні не пізніш як за 24 години до візиту письмово повідомити про це адміністрацію установи виконання покарань, адміністрацію закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений.

Якщо ініціатором побачення вказані захисники, але засуджений відмовляється від такого побачення, адміністрація установи виконання покарань, адміністрація закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, зобов’язана організувати таке побачення із засудженим.

Засуджений особисто має повідомити особу, з якою він має право на побачення, про небажання продовжувати таке побачення. У такому разі побачення припиняється.

Не є підставою для відмови адміністрацією у побаченні засудженого із вказаними особами наявність письмової відмови засудженого від такого побачення. Відмова з цієї підстави адміністрації тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Адміністрація закладу охорони здоров’я має забезпечити доступ до засудженого, аби вони особисто переконалися, що засуджений перебуває в закладі охорони здоров’я і не може за медичними показаннями спілкуватися з особами, які до нього прибули.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Засуджений та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення відеокамери.

Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений, а також розмови.

Під час побачення із захисником, присутність персоналу установи виконання покарань забезпечується виключно за письмовою заявою засудженого або захисника.

Також адміністрація установи виконання покарань повинна не пізніш як за 24 години письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку повідомити захисника про зміну статусу засудженого у тому числі переведення на іншу роботу тощо.

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили. Протягом зазначеного строку засуджений має право на одне короткострокове побачення з близькими родичами та на невідкладні побачення із захисником з 8 години до 20 години.

Засуджений має право на побачення не більш як з двома близькими родичами одночасно. Кількість таких побачень є необмеженою, за умови проведення не більш як одного побачення на день з тими самими особами. Відмова у наданні дозволу на побачення з близькими родичами у період, визначений цією статтею, має бути обґрунтованою. Така відмова надсилається на електронну поштову скриньку, а за її відсутності - на поштову адресу близьких родичів, які ініціювали побачення, та вручається засудженому одразу після її оформлення. Відмова оформлюється у письмовому вигляді не пізніше дня, наступного за днем отримання заяви про побачення із засудженим і може бути оскаржена в суді.

Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми, а також побачення, крім побачень, що невідкладно організовуються адміністрацією установи виконання покарань у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години без обмеження у часі та кількості із захисниками.

Законний представник має право на невідкладну зустріч із підозрюваним, чи обвинуваченим за власною ініціативою або ініціативою підозрюваного, обвинуваченого без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні в будь-який час з 8 години до 20 години. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним зустріч без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - мати такі зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні.

В Головному юридичному управлінні (ГЮУ) вказали, що в частині використання слів «адвокатом (адвокатами), який (які) представляє (представляють) затриману особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді» у відповідних процесуальних кодексах йдеться про представництво. При цьому, у випадках, визначених законом (розгляд спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах, відповідно до статті 60 ЦПК України, справи незначної складності, відповідно до статті 57 КАС України), представництво можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші особи. Зазначення у тексті Закону про те, що затримана особа має право на зустріч виключно з адвокатом, що представляє таку особу у відповідному провадженні, звужує можливості такої особи щодо реалізації права на вільний вибір представника, а також не відповідає концепції процесуального законодавства в частині регулювання питань представництва у різних видах проваджень.

В частині використання слів «юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини» слід зазначити, що відповідно до правила 36 Регламенту Європейського суду з прав людини представником, що виступає від імені заявника, є адвокат, який має дозвіл займатися адвокатською діяльністю в будь-якій із Договірних Сторін і проживає на території однієї з них, чи будь-яка інша особа, кандидатуру якої погоджено з головою палати. Отже, на думку експертів, у зазначеній частині передбачена Законом редакція потребує узгодження з положеннями Регламенту Європейського суду з прав людини. Крім того, зі змісту Закону не вбачається, чим саме юрист відрізняється від фахівця у галузі права для цілей представництва у Європейському суді з прав людини.

В частині механізму забезпечення негайності зустрічі затриманої особи, взятої під варту або обмеженої у праві на вільне пересування в інший спосіб із захисником, представником, законним представником в ГЮУ зазначили, що у Законі не міститься положень щодо відповідальності захисника, законного представника, представника у випадку, якщо затримана особа вимагає зустрічі, а захисник, законний представник, представник не з’являються. Також відсутні критерії визначення чи зустріч відбулася негайно чи ні.

Наведене стосується також положень частини шостої статті 44 КПК України в редакції Закону, та інших положень Закону, де йдеться про негайність чи невідкладність зустрічі із захисником, законним представником.

Положення про те, що затримана особа має право на зустріч у «будь-який час», на думку експертів, може стосуватися лише ситуації відразу після затримання, яке відбулося пізно ввечері або вночі, і лише зустрічі із захисником. Питання зустрічі із законним представником повинно вирішуватись протягом робочого часу відповідних установ згідно із встановленим режимом роботи. У зв’язку з наведеним, пишуть експерти, слова «в будь-який час» із наведеної норми слід виключити та зазначити у відповідному положенні КПК України, що регламентує порядок та умови затримання.

В частині слів «за ініціативою захисника, законного представника», слід звернути увагу, що у запропонованій редакції мова йде також про ймовірність участі затриманої особи у інших провадженнях, крім кримінального, отже доцільно надати можливість представникам у таких провадженнях також ініціювати зустрічі.

Наведені у цьому пункті зауважень аргументи стосуються також інших положень Закону, де йдеться про законних представників.

Також експерти вказали, що відповідно до положень частини шостої статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» (у редакції Закону) особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисниками, законними представниками, представниками. В ГЮУ вказали, що оскільки на законних представників чинним законодавством не покладається функція надання правової допомоги чи юридичних консультацій, у наведеній нормі зміст гарантованого права особи, взятої під варту, не узгоджується із переліком осіб, на яких покладається забезпечення реалізації такого права. У чинній редакції частини шостої статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» мета такого побачення не вказується.

Незрозуміло експертам про які підстави для зміни правового, процесуального статусу засудженого йдеться, а також чому обов’язок негайно інформувати захисника адвоката, законного представника, юриста, фахівця у галузі права   про зміни умов тримання засудженого покладається виключно на адміністрацію установи виконання покарання, оскільки, наприклад, переведення засудженого на іншу роботу, підприємство, установу, організацію або посаду є характерним також для покарань у виді громадських чи виправних робіт, контроль за виконанням яких покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Разом з тим, відповідно до положень статті, адміністрація установи виконання покарань зобов’язана невідкладно, не пізніше 24 годин письмово поінформувати захисника, адвоката, законного представника, юриста, фахівця у галузі права  про відповідні зміни, проте Законом не визначено з якого моменту необхідно враховувати цей час: з моменту прийняття рішення, фактичного переведення засудженого тощо.

Відтак, вважають експерти, такий законодавчий підхід  не враховує приписів статті 8 Конституції України, а також правових позицій  Конституційного Суду України, який дійшов висновку, що визначальними елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми (Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005) тощо.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що водіям дозволять заробляти на порушниках ПДР.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.