ВС висловився щодо отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки

Кримінальний процесуальний закон не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими – результати таких перевірок призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами відповідно до ч.2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 234/8803/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що органом досудового розслідування чоловіка  обвинувачено в тому, що він, перебуваючи на посаді головного інженера ПАТ «Д», діючи необережно зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей із числа працівників цього товариства і його структурних підрозділів, але легковажно розраховуючи на відвернення таких наслідків, допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на зазначеному підприємстві.

За вироком місцевого суду його визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 272 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.

Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо особи і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як обґрунтовує свої вимоги сторона обвинувачення, суд апеляційної інстанції, який погодився з тим, що акти перевірок суб`єктів господарювання ПАТ «Д» і його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області є недопустимими доказами і отримані в порядку, непередбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України не врахував положень цього Кодексу, в тому числі ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 2 ст. 99, та не обґрунтував, шляхом реалізації яких саме повноважень, не передбачених КПК, були отримані зазначені письмові докази та у чому полягає їх недопустимість у розумінні положень ст. 87 цього Кодексу.

Висновок Верховного Суду

Як визначено ч. 2 ст. 84 КПК, одним із процесуальних джерел доказів є документи, до яких п. 4 ч. 2 ст. 99 цього Кодексу віднесено і висновки ревізій та акти перевірок.

ВС також зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Необхідно зазначити й те, що на підставі ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід;  2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

ВС наголосив, що призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.

Використання виразу «витребування та отримання» у ч. 2 ст. 93 КПК передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму.

Отже, кримінальний процесуальний закон не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими – результати таких перевірок призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами відповідно до ч.2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

Тому є правильною і позиція суду  першої інстанції про недопустимість висновку за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи, оскільки він є похідним від первинних доказів, а самеактів перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «» та його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області, які визнано недопустимими доказами. Як встановив суд першої інстанції, на вирішення експерту були поставлені питання щодо порушень, установлених за актами перевірки ГУ Держпраці у Донецькій області, визнаними судом недопустимими доказами як такі, що отримані в порядку, не передбаченому КПК.

Необхідно зазначити й про те, що, як убачається з  наказу про проведення позапланової перевірки ПАТ «Д» та його структурних виробничих підрозділів (на якому наголошує прокурор), єдиною підставою його видачі начальником ГУ Держпраці у Донецькій області була виключно ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року, яку, як процесуальну підставу такої перевірки, як уже було зазначено, скасовано. Тому неспроможними є доводи прокурора про те, що у цьому кримінальному провадженні позапланова перевірка була проведена на підставі згаданого наказу, а не лише відповідно до ухвали слідчого судді.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, у чому полягає ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.