Проникнення як кваліфікуюча ознака грабежу: ВС вказав на важливий аспект

При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186  КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення грабежу та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

На цьому наголосила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі  № 428/43/19.

Обставини справи

Згідно з вироком двох осіб визнано винуватими та засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно проникли на територію пункту прийому металобрухту, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров’я потерпілого, завдали удари руками й ногами в обличчя і тулуб потерпілому та відкрито заволоділи його майном, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 802, 40 грн.  

Пізніше, вони грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, завдали потерпілому удари в голову та тулуб, а один з них завдав удар скляною пляшкою в обличчя, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

За вироком місцевого суду їх засуджено до  покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Апеляційним судом вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким  призначено їм покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років.

Щодо відсутності у діях засуджених такої кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» то ВС зазначив таке.

Так, у касаційній скарзі, серед іншого, засуджений посилався на відсутність належних доказів доведеності такої кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище».  Вважає, що оскільки вони вільно зайшли на територію прийомного пункту, то проникнення не було.

Проникнення як кваліфікуюча ознака грабежу передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності призначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення грабежу. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

ВС зазначив,  при вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення грабежу та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Як установлено апеляційним судом в ухвалі від 19 листопада 2020 року, про проникнення на територію пункту прийому металобрухту та викрадення будь-якого майна обвинувачені домовились за межами вказаного пункту, тобто до початку злочину, на його територію потрапили спільно та узгоджено, а саме: обвинувачений завдав потерпілому удар, від якого той впав, та в подальшому контролював його дії, у той час як другий обвинувачений зайшов до приміщення вагончика, тобто з проникненням в інше приміщення чи сховище, де відкрито вкрав майно потерпілого.

Крім того, під час перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості за ч. 3 ст. 186 КК та правильність кваліфікації їхніх дій за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

На думку колегії суддів, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин дії засуджених за ч. 3 ст. 186 КК кваліфіковано правильно.

Отже, з огляду на те, що судами правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність щодо визнання такої кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище», вищенаведені доводи засудженого є безпідставними.

Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився про згоду на огляд житла або іншого володіння особи.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.