Недотримання ДАБІ вимог законодавства при скасуванні права на початок виконання будівельних робіт може свідчити про порушення принципу належного урядування, — КАС ВС

Недотримання органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ України) вимог містобудівного законодавства під час прийняття рішення про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта може свідчити про порушення суб’єктом владних повноважень принципу належного урядування.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю (Департамент) про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть цієї справи полягає в тому, що Департаментом з метою перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва, призначено позапланову перевірку на об`єкті будівництва, проте останню фактично проведено не було. Водночас для з’ясування деяких питань по об’єкту будівництва відповідач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури. Останній листом надав відповідь про те, що заявка на проведення вибірки по вищевказаному об`єкту будівництва не реєструвалась, вибірка не проводилась. Враховуючи, що нездійснення такої вибірки, на думку відповідача, свідчить про недотримання позивачем окремого пункту Містобудівних умов та обмежень (МУО), Департамент прийняв наказ про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Вважаючи наказ Департаменту необґрунтованим, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати його протиправним та скасувати. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, без належних на те підстав, є протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. При цьому суди виходили з того, що відповідачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відсутні будь-які правові підстави вважати об`єкт будівництва самочинним. Крім того, суди зазначили, що вчинення суб`єктом містобудування порушень містобудівного законодавства, які не свідчать про самочинність будівництва, не є підставою для скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а можуть бути підставою для притягнення до іншого виду відповідальності.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, залишив касаційну скаргу Департаменту без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, виходячи з аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статей 1, 26, 29, 31, 36, 39, 39-1, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 1, 9, 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», дійшла висновку про те, що підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та про введення об`єкта до експлуатації може бути встановлений факт здійснення самочинного будівництва. При цьому проект будівництва має відповідати вимогам законодавства, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, містобудівній документації, у тому числі містобудівним умовам та обмеженням. Проте відповідальність за відповідність проектної документації вимогам законодавства, містобудівній документації тощо несе розробник проектної документації. До обов`язків замовника належить надання проектувальнику вихідних даних на будівництво та затвердження поданого проекту.

При цьому колегія суддів звернула увагу, що відповідачем не зазначено, до яких відхилень у проектній документації, що дають підставу стверджувати про невідповідність останньої вимогам містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил, призвела відсутність вибірки раніше запроєктованих проектних рішень та мереж з урахуванням того, що судами встановлено, що проектом реконструкції передбачено збереження існуючих інженерних мереж.

З огляду на таке, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що невиконання вимоги МУО щодо здійснення вибірки раніше запроектованих проектних рішень та мереж не свідчать про те, що об`єкт будівництва належить до самочинного будівництва та, відповідно, що зазначене може слугувати самостійною підставою для скасування права на початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а прийняте відповідачем рішенням не відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема, частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним.

При цьому суд врахував, що згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16.09.2014), зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС. Принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною (субʼєктом приватного права) та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси захищають суспільні інтереси.

Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 640/5473/20 (адміністративне провадження № К/9901/4116/21).

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.