КАС ВС: Формальна відмова у проведенні реєстраційних дій не відповідає принципу пропорційності

Формальні неточності в документах, які не породжують юридичних наслідків, не можуть бути, за загальним правилом, доказом невідповідності поданих документів вимогам законодавства України та підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційної дії.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг (далі – державний реєстратор) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть цієї справи полягає в тому, що позивач, як власник приватного підприємства, видав наказ про звільнення працівника за його власним бажанням, припинення його права підписанта та прийняття управління підприємством на себе.

З метою внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, не пов’язаних із змінами в установчих документах, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) позивач звернувся із заявою до державного реєстратора, до якої долучив, зокрема, й зазначений наказ. Проте державний реєстратор прийняв рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що при подачі відповідних документів, на його думку, порушено вимоги статті 241-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Відтак, державний реєстратор дійшов висновку про відмову у державній реєстрації з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Крім того, у повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації відповідач зазначив про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, оскільки у документах містяться деякі недоліки.

Вважаючи рішення державного реєстратора необґрунтованим, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправним рішення про відмову у проведенні державної реєстрації та зобов`язати відповідача здійснити реєстраційну дію і провести актуалізацію реєстраційних дій в ЄДР щодо юридичної особи відповідно до поданих документів. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивачем подано усі необхідні та оформлені належним чином документи, а тому відповідач протиправно відмовив у проведенні державної реєстрації відповідних змін на підставі цих документів.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення (повідомлення) державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах» щодо приватного підприємства. У решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення (повідомлення) відповідача про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів позивача не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому в цій частині визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Верховний Суд не погодився з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнив касаційну скаргу позивача, рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково: визнав протиправним рішення про відмову у проведенні державної реєстрації та зобов`язав відповідача здійснити реєстраційну дію в ЄДР щодо юридичної особи відповідно до поданих документів.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду врахувала, що за змістом частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів та підстав для відмови у державній реєстрації і проводить реєстраційну дію шляхом внесення запису до ЄДР лише за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації.

Крім того, згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій включає, в тому числі, перевірку поданих заявниками документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та для відмови в державній реєстрації і проведення реєстраційної дії за відсутності відповідних підстав.

При цьому колегія суддів дійшла висновку про те, що державним реєстратором помилково витлумачено положення статті 241-1 КЗпП України, якими встановлено порядок обчислення строків, передбачених цим Кодексом, а не врегульована процедура звільнення. Також відповідачем помилково ототожнено дату звільнення, яка визначена останнім робочим днем, із датою оформлення власником юридичної особи документів, які не стосуються трудових правовідносин.

На цій підставі Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого перед проведенням реєстраційних дій державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, державний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації. Наведення ж у рішенні формальних підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій свідчить про те, що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийнято без урахування принципу пропорційності, а також без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення субʼєкта владних повноважень.

Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 127/12200/20 (адміністративне провадження № К/9901/35349/20).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.