Верховний Суд розкрив принцип офіційного з’ясування обставин справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ України) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Суть цієї справи полягає у тому, що посадовими особами ДАБІ України за результатом проведення позапланової перевірки позивача щодо дотримання вимог містобудівного законодавства під час реконструкції автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП було виявлено відсутність у дочірнього підприємства дозволу на виконання будівельних робіт. У зв’язку з цим, посадовими особами відповідача було винесено припис про зупинення будівельних та підготовчих робіт та прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Вважаючи припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати вищезазначені припис та постанову про накладення штрафу. В обґрунтування позовних вимог підприємство наполягало на тому, що станом на час проведення перевірки позивач не проводив будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції, а на час встановлення додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП у нього був наявний дозвіл на виконання будівельних робіт.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив, мотивуючи рішення тим, що та обставина, що на момент проведення перевірки відповідач не виявив у Реєстрі дозвільних документів дозволу на виконання будівельних робіт, не є підставою для висновку, що такі роботи здійснювалися без отримання позивачем відповідного дозволу.

Постановою суду апеляційної інстанції за результатами повторного розгляду скаргу ДАБІ України залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції врахував обставини справи, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили, зазначивши, що такі обставини є преюдиційними, а тому не потребують доказування під час розгляду цієї справи.

Водночас Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу ДАБІ України задовольнив, скасував постанову суду апеляційної інстанції та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду виходила з того, що судами попередніх інстанцій порушено порядок зібрання та перевірки доказів, визначений статтями 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), а їх висновки не ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи, встановлених на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Зокрема, суд встановив, що ухвалою суду апеляційної інстанції на позивача було накладено штраф за невиконання ухвали цього ж суду, якою витребувано оригінал дозволу на виконання будівельних робіт, оригінал сертифіката та документи, які були підставою для отримання вказаних дозволу та сертифіката. Ця ухвала позивачем не оскаржувалась, що підтвердило неподання ним оригіналів витребуваних документів, у тому числі документів, які були підставою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

З огляду на це Верховний Суд вказав на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що факт наявності у позивача у справі, що розглядається, дозволу на виконання будівельних робіт на момент проведення перевірки не потребує доказування, оскільки позивачем не було пред`явлено оригіналу відповідних документів, а отже, позивач всупереч приписам статті 77 КАС України не довів обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, та не спростував належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами аргументи відповідача про відсутність дозвільного документа.

Переглядаючи у касаційному порядку справу, суд врахував, що преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи, на яку посилався суд апеляційної інстанції, не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Порівняння засад (принципів) цивільного та господарського судочинства, закріплених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, із засадами (принципами) адміністративного судочинства, дозволила суду стверджувати, що принцип офіційного з`ясування всіх обстави у справі є обов`язковим при вирішенні публічно-правових спорів.

Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Постанова Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17 (адміністративне провадження № К/9901/3382/21).

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.