Нез’ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди: позиція ВС

У випадку нез’ясування  платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника.

На цьому наголосила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/16627/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю «К» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві; рішення Державної фіскальної служби України.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ «К» посилалося, зокрема на те, що висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій з його контрагентами спростовуються змістом господарських операцій, досягненням економічного ефекту; господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач укладав господарські угоди зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд м. Києва позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд виходив із того, що за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Висновок Верховного Суду

Так, розглядаючи справу, судді Верховного Суду зазначили, що у випадку нез’ясування  платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника, зокрема – неврахування для цілей податкового обліку господарських операцій, підтверджених документами, оформленими з порушенням приписів чинного законодавства.

Формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Також ВС зазначив, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також ВС підкреслив: документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо.

З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції щодо непідтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, коли суд може зменшити адвокатські витрати.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.