ВС роз’яснив, коли диск з відеозаписом визнається допустимим доказом

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 644/3803/16-к, в якій зазначив особливості електронних документів.

Обставини справи

Згідно з вироком, чоловіка визнано винуватим та засуджено за те що він, знаходячись біля вхідних дверей квартири, в ході раптово виниклого конфлікту умисно завдав потерпілому два удари рукою в обличчя зліва, чим заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я на строк понад 21 день.

За вироком місцевого суду чоловіка було засудженого до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Апеляційний Суд залишив вирок місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі касатор, зокрема, вказував на недопустимість як доказу  «DVD» диску, який залучений до матеріалів провадження як речовий доказ, з відеозаписом, оскільки він був отриманий не у порядку, встановленому КПК України, а сам запис не є оригіналом відеозапису.

Щодо доводів про недопустимість доказу «DVD» диску з відеозаписом, який долучений до матеріалів провадження як речовий доказ з відеозаписом за заявою особи, оскільки він був отриманий не у порядку, встановленому КПК України, а сам запис не є оригіналом відеозапису, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій його було надано. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються у протоколі огляду. Таким чином, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ може бути надано стороні кримінального провадження добровільно або на підставі судового рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі DVD-R диск з відеозаписом обставин події з камер відеоспостереження був добровільно наданий ОСОБА_3, а тому не було необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії запису, що не суперечить вимогам КПК України.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 року по справі 751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу DVD-R диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді, у вигляді файлів. 

Як зазначено судом під час відкриття матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду справи, жодним учасником кримінального провадження походження вказаного відеозапису не оспорювалось. При цьому учасники події не заперечували, що на відеозаписі зображений потерпілий та засуджений.

Наданий особою DVD-R диск з відеозаписом був оглянутий слідчим, про що складено відповідний протокол огляду та винесено постанову про визнання та приєднання диску до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

При цьому судом першої та апеляційної інстанції надано оцінку доводам захисника щодо визнання недопустимими доказами протоколу огляду речових доказів та постанови про приєднання диску до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу, оскільки там містяться суперечності при написанні назви диску.

Судами було встановлено, що як в протоколі огляду, так і в постанові про визнання диску речовим доказом зазначені конкретні індивідуальні особливості електронного носія інформації, а саме: Kodak DVD-R 16*4.7 GB VIDEO 120 MIN.

Колегія суддів погодилась з висновками судів, що зазначення слідчим у тексті постанови та протоколу огляду  «СD диск», на конверті - «DV диск», замість DVD-диск не є безумовною підставою для визнання вказаних доказів недопустимими.

Крім того, ВС зазначив, що посилання захисника на те, що наданий суду диск містить не один відеофайл, як вказано в постанові про визнання диску речовим доказом та в протоколі огляду, а два відеофайли, не спростовує достовірності інформації, відображеної на відеозаписі, який був оглянутий в суді першої інстанції.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.