Коли право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/120/16-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності на цю частку.

Позовну заяву мотивовано тим, що вони є співвласниками 4/5 частин квартири, іншим співвласником 1/5 частини є відповідач. Проте з часу отримання у 2004 році у власність цієї частини майна відповідач не ставив питання про його вселення, визначення порядку користування, не брав участі у витратах на управління, утримання та його збереження. Між сторонами склались неприязні стосунки, що унеможливлює їх спільне проживання.

Крім того, відповідача забезпечений іншим житлом у м. Івано-Франківську. Площа кожної з трьох кімнат квартири перевищує належну відповідачу частину і не може бути виділена йому в користування.

Справа розглядалась судами неодноразово, врешті-решт постановою Івано-Франківського апеляційного суду, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, касатор подав касаційну скаргу.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, які відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (стаття 358 ЦК України).

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

ВС наголосив, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім’ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об’єкта, який є спільним майном.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено та не спростовується матеріалами справи те, що відповідно до висновку експертного дослідження, на вирішення експертного дослідження було поставлено питання про технічну можливість відповідно до вимог у галузі будівництва виділити 1/5 частину квартири  для проживання та користування, яка належить на праві спільної часткової власності відповідачу. За результатами цього дослідження експертом був зроблений висновок, що згідно із технічним паспортом у квартирі наявні три житлові кімнати № 8, № 9, № 10, з яких кімнати № 9 та № 10 виділу не підлягають, оскільки їхні вікна розміщені паралельно до тротуару, неможливо виділити у зв'язку із необхідністю у такому випадку переобладнання інженерних мереж, а це, на переконання позивача, призведе до значного погіршення технічного стану будинку.

Колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено неподільності належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири, а також неможливості спільного проживання у ній, зважаючи на те, що за встановлених фактичних обставин жоден зі співаників не проживає у цій кватирі протягом довгого періоду часу.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.