ВС роз’яснив, що є характерною рисою електронного документа

Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 288/1418/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що на грунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт між жінкою та її чоловіком, у ході якого останній покинув будинок та вийшов на території домогосподарства, а жінка вирішила його зупинити і повернути додому. З цією метою, реалізуючи свій задум, вона взяла на кухні ніж, щоб залякати його, вважаючи, що за наявності ножа у її руках, чоловік не буде здійснювати до неї будь-які фізичні посягання.

Потім вона почала наздоганяти його, та просити повернутися до будинку, на що він проігнорував її та відштовхнув, а жінка тримаючи в руці ніж, упала на землю на правий бік. Тоді чоловік не завдаючи будь-яких ударів, схопив правою рукою жінку за шию, лівою – за волосся, декілька разів шарпнувши її до землі, не допускаючи контактування з поверхнею. У цей час у жінки раптово виник умисел на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю чоловікові.

Перебуваючи на землі, тримаючи в правій руці ніж, розвертаючись, вона умисно завдала йому одного удару ножем нижче коліна правої ноги, внаслідок чого заподіяла тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті чоловіка.

Місцевий суд визнав жінку винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі, касатор стверджував що у протоколі слідчого експерименту, неправильно зазначено технічний засіб фіксації, не вказано носія інформації, до протоколу не додано оригіналу технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії, а додано лише копії відеозапису на дисках.

Розглядаючи справу, колегія суддів погодилась з оцінкою апеляційним судом як непереконливих тих доводів захисника, де йдеться про те, що у протоколі слідчого експерименту неправильно зазначено технічний засіб фіксації інформації, відображеної на доданому як додаток до протоколу носії, не вказано відомостей про цей носій інформації з копією відеозапису, що унеможливлює посилання на нього як на допустимий доказ винуватості засудженої.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне висловити таке.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2017 року вбачається, що вказана слідча дія зафіксована за допомогою відеокамери «Кенон», модель SX 410 IS. Оптичний диск із відеозаписом долучено до протоколу зазначеної слідчої дії.

ВС підкреслив, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК оригіналом документа є сам документа, а оригіналом електронного документа – ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. Водночас за ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. 

Крім того, ВС наголосив, що ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

У кримінальному провадженні щодо особи відсутні об'єктивні дані про те, що оптичний диск, долучений до протоколу слідчого експерименту, містить електронні документи, створені не під час здійснення такої слідчої дії, а в інший час, за інших обставин, чи неуповноваженою особою.

Отже, доводи захисника про недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2017 року як доказу винуватості засудженої через відсутність оригінального технічного носія відеозапису, не засновані на приписах закону та не спростовують висновків суду про допустимість цього доказу.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився стосовно кваліфікації дій особи як повторних.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.