Відсутність у законодавстві положень, які регулюють питання правонаступництва у разі ліквідації підприємства державної форми власності при вирішенні трудових спорів, не пов’язаних з поновленням на роботі, не звільняє державу, в особі її органів, від необхідності забезпечити завершення вирішення такого спору. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 758/10554/16-ц за позовом особи до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Державний земельний банк»), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (ФГВФО) ПАТ про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати.
Обставини справи
У серпні 2016 року жінка звернулася до суду з позовом до ПАТ та Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати.
У червні 2020 року жінка звернулася до суду із заявою про залучення до участі у справі Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України як правонаступника відповідача, в обґрунтування якої зазначила, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру, єдиним власником та учасником ПАТ є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Подільського районного суду Києва від 23 червня 2020 року заяву про залучення до участі у справі правонаступника відповідачів задоволено. Ухвала мотивована тим, що ПАТ ліквідовано, повноваження ФГВФО як ліквідатора ПАТ припинено, а оскільки єдиним власником та засновником ПАТ є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, тому Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України підлягає залученню як правонаступник відповідачів.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду Києва від 23 червня 2020 року залишено без змін.
Верховний Суд прийняв постанову з огляду на таке. Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках – правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов’язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і перекладення обов’язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб’єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП України. Отже, на думку Суду, чинне законодавство не містить положень, які регулюють питання правонаступництва у разі ліквідації підприємств, до вирішення інших трудових спорів, не пов’язаних з поновленням на роботі на таких підприємствах (товариствах). Оцінюючи наявність підстав для залучення держави Україна як правонаступника ПАТ, враховуючи практику ЄСПЛ, Верховний Суд зазначив, що у справі, в якій особа звернулась до суду з вимогами про захист трудових прав, порушених, на її думку, банком, який під час розгляду справи у суді ліквідований, держава Україна підлягає залученню як правонаступник ліквідованого державного банку, з метою забезпечення реалізації позивачем своїх прав як на звернення до суду за захистом порушених прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і права, передбаченого статтею 13 Конвенції – права на ефективний спосіб юридичного захисту.
Тому висновки судів про залучення до участі у цій справі держави Україна як правонаступника ліквідованого ПАТ є обґрунтованими, оскільки ліквідація юридичної особи – ПАТ «Державний земельний банк» під час розгляду справи у суді без створення його правонаступника не звільняє державу, у цьому випадку в особі Кабінету Міністрів України, від необхідності забезпечити завершення вирішення трудового спору. Разом із цим, залучення держави Україна як правонаступника іншого відповідача – Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Держзембанк» є помилковим, оскільки уповноважена особа ФГВФО здійснює повноваження тимчасового адміністратора (керівника) банку, який ліквідується, і не є самостійним суб’єктом у відносинах, стороною у яких виступає банк. Постановою Верховного Суду ухвалу Подільського районного суду Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у частині залучення держави Україна як правонаступника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Держзембанк» скасовано, в іншій частині справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.