ВС роз’яснив, які підстави проведення обшуку не відносяться до переліку невідкладних

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду розглянула справу № 573/2028/19, в якій досліджував питання порушення кримінального процесуального закону на стадії досудового розслідування в частині проведення обшуку.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловіка визнано винуватим у тому, що він, діючи повторно, заволодів шляхом обману працівників Управління соціального захисту населення Білопільської РДА чужим майном, а саме: державною допомогою малозабезпеченим сім`ям у період з березня по червень 2016 року в сумі 6078 грн 70 коп., компенсаційною виплатою особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року в сумі 1055 грн 13 коп. та державною допомогою малозабезпеченим сім`ям у період з вересня 2016 року по вересень 2019 року в сумі 65 677 грн 12 коп.

Пізніше, діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, завдав їй одного удару тупим предметом по голові та вихопив з рук її жіночу сумку, чим завдав матеріальну шкоду в сумі 886 грн 80 коп.

За вироком місцевого суду чоловікові було визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що доводи захисника про істотні порушення кримінального процесуального закону на стадії досудового розслідування в частині проведення обшуку, заслуговують на увагу.

Так, ВС нагадав, частиною 1 ст. 233 КПК визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналіз вищевказаних положень кримінальних процесуальних норм свідчить про те, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обшук було проведено на підставі постанови слідчого про проведення невідкладного обшуку.

Невідкладність проведення обшуку в постанові слідчого була обґрунтована тим, що є необхідність відшукання викрадених речей та одягу, в якому був одягнений злочинець та на якому могли залишитися сліди фарби, вилученої в ході ОМП, які можуть бути використані як докази під час розслідування кримінального провадження, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Водночас такі підстави проведення обшуку не відносяться до переліку невідкладних.

Отже, проведена органами досудового розслідування слідча дія не була невідкладною, а тому згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК такий обшук мав здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді.

ВС наголосив, навіть з урахуванням того, що обшук 30 листопада 2017 року було легалізовано ухвалою слідчого судді від 1 грудня 2017 року, колегія суддів вважає, що обшук від 30 листопада 2017 року проведено без достатніх правових підстав.

Крім того, як видно з відеозапису, долученого до протоколу обшуку, засуджений прибув до місця огляду в супроводі працівників поліції, при цьому до нього було застосовано спеціальний засіб - кайданки, застібнуті за спиною.

ВС підкреслив, що згідно з положеннями ст. 209 КПК, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.

Таким чином, застосування до нього спеціального засобу – кайданок, колегія суддів вважає, що останній фактично був затриманий, що підтверджується і у постанові про закриття кримінального провадження від 07.04.2021 р., яка була надана прокурором під час касаційного розгляду. Однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК протоколу про затримання особи не було складено і процесуальних прав не роз’яснено.

До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 213 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Однак про затримання особи регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не було повідомлено та правова допомога захисника скаржнику з моменту його фактичного затримання не надавалась.

ВС зазначив, що проведення обшуку відбулося з рядом істотних процесуальних порушень, у тому числі, з огляду на обставини справи, вбачається порушення права засудженого на захист.

Верховний Суд скасував ухвалу Харківського апеляційного суду щодо  засудження за ч. 3 ст. 186 КК  і призначив в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС розповів про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.