ВС розповів про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 160/6899/20, в якій досліджував питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що на адресу апеляційного суду від представника позивача – адвоката надійшла заява про ухвалення у справі № 160/6899/20 додаткового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Заявник просив: стягнути з ГУ ДПС витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн; стягнути з ГУ ДПС судовий збір, сплачений  позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1261,21 грн.

Апеляційний суд додатковою постановою заяву задовольнив частково. Стягнув на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261,21 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС. У задоволенні решти клопотання відмовив.

Не погодившись з додатковою постановою апеляційного суду, касатор подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення і прийняти нове про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн вмотивовані виключно посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16), та ненаданням скаржником доказів оплати понесених витрат на правову допомогу, а також розрахунку заявленої суми витрат.

Надаючи оцінку правильності висновків апеляційного суду в цій частині, колегія суддів зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20),  від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року.

ВС зауважив, що посилання суду апеляційної інстанції та скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16), є недоречними, оскільки у вказаному судовому рішенні була надана правова оцінка правовому регулюванню питання відшкодування витрат на правову допомогу, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Наведене ГУ ДПС посилання на постанову Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа №300/941/19) є помилковим, оскільки у цій справі Суд надавав оцінку необхідності надання стороною доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права.

ВС відзначив, що у постанові від 31 березня 2020 року (справа № 726/549/19), на яку посилається ГУ ДПС, Верховний Суд досліджував питання співмірності сплаченої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та іншими істотними обставинами на підставі долучених до справи доказів, в тому числі і оплати за такі послуги. Викладені у цій справі посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16) не суперечить загальному підходу щодо наявності у заінтересованої сторони обов’язку довести понесений нею обсяг витрат на правничу допомогу, в тому числі і шляхом надання доказів їх оплати у разі, якщо ці обставини мали або повинні мати місце станом на час вирішення питання.

Аналогічно, у постанові від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18) Верховний Суд, застосовуючи положення КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, вказав на ненадання позивачем доказів оплати витрат на правничу допомогу як на підставу для відмови у задоволенні відповідних вимог у зв`язку з тим, що договором про надання правової допомоги було передбачено здійснення оплати протягом трьох днів з дня винесення судового рішення. Тобто, станом на час розгляду питання про розподіл витрат на правову допомогу такі витрати вже мали б бути оплачені, відтак вимога суду про надання зазначених документів узгоджується з приписами частини третьої статті 134 КАС України. Таким чином, посилання ГУ ДПС на зазначене судове рішення є помилковим з огляду на ухвалення останнього за інших фактичних обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права – частину четверту статті 139 КАС України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19) та інших, згідно з якими відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання.

Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог представника позивача про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та направив справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи включається тара та упаковка до ціни договору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.