Спростування недостовірної інформації: ВС нагадав, що є оціночним судженням

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 551/881/16-ц, в якій досліджував питання спростовування недостовірної інформації.

Обставини справи

Так, з матеріалів справи відомо, що позивач звернулася з позовом до відвідача про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є головою фермерського господарства та очолює громадську організацію. Вказувала, що в мережі Інтернет на її сторінці на вебсайті «Facebook» у відеозаписі відповідач поширила про неї недостовірну інформацію, а саме твердження: «ця дама, яка діє не згідно закону… її вигнали з Великобагачанського району, народ дав 10 днів, щоб її там не було… вона не займається проблемами…, вона вся землями обросла».

На думку позивача, вказані висловлювання принижують її честь, гідність і ділову репутацію та створюють негативне враження і відношення до неї як громадського активіста, голови громадської організації та голови фермерського господарства.

Також вказувала, що про розміщений відповідачем відеозапис дізналися її колеги та співробітники, що поставило під сумнів її репутацію та спричинило душевні страждання. Внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації позивач перенесла стрес, у неї піднявся артеріальний тиск та вона змушена була викликати швидку допомогу, а у подальшому лікуватися у лікаря за місцем проживання.

Просила зобов`язати відповідача спростувати вказані відомості шляхом розміщення на своїй сторінці в мережі Інтернет на сайті «Facebook» офіційного вибачення перед позивачем та повідомлення про те, що поширена інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію; зобов`язати відповідача  на сесії сільської ради Полтавської області публічно вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації відносно позивача; стягнути з відповідача 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 552 грн - на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4 000 грн - на відшкодування витрат з оплати правової допомоги.

Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог і компенсації судових витрат і ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оспорювана інформація не містить чіткої ідентифікації особи, якої вона стосується, оскільки у загальному змісті розмови не простежується взаємозв`язок висловлювань щодо позивача. Також оспорювана інформація не містить образливих та дискримінуючи висловлювань, які б можна будо пов'язати з особою.

Апеляційний суд вказав, що висловлювання  позивача містять у собі критику та власну оцінку факту, який мав місце, і категоричність цих висловлювань зумовлена обставинами.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що позивач є публічною особою, а межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). 

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Також ВС нагадав, що вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що викладені у відеозаписі, розміщеному на сторінці відповідача у соціальній мережі «Fасеbооk» у мережі Інтернет, висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки відповідача щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також ВС зазначив: аналіз змісту оспорюваного відеозапису свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що, по суті, в ньому викладені оціночні судження відповідача. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що оприлюднені відповідачем висловлювання містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню, апеляційний суд правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що задоволені судом першої інстанції вимоги зобов`язання спростувати вказану інформацію та відшкодувати моральну шкоду є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформації, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про позицію Верховного Суду щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення ПДР. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.