Чи можуть накласти арешт на зарплатні рахунки: позиція ВС

У разі виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  905/1360/19.

Обставини справи

Суть справи полягала в тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «К» звернулося до Господарського суду Донецької області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області, в якій просив суд визнати протиправними дії приватного виконавця щодо відмови зняти арешт з грошових коштів, що належать ТОВ «К» у розмірі наявного грошового зобов`язання з виплати заробітної плати; зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів, у розмірі 104 366 174,09 грн наявного грошового зобов`язання з виплати заробітної плати за період з 01.11.2019 по 30.06.2020.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця в рамках ВП накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «К» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 5    034    274,02    грн.

Товариство звернулося до приватного виконавця із заявою, в якій повідомлено про наявність у товариства зобов’язань з виплати заробітної плати, та просив виконавця зняти арешт з вказаних грошових кошті, які розміщені на рахунку.

У відповідь приватний виконавець листом відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи свою позицію тим, що ним не зверталось стягнення на кошти, накладення стягнення на які заборонено положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Донецької області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К» на дії приватного виконавця  задоволено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано. У задоволенні скарги відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС нагадали, що згідно із частиною п’ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, кошти на які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

ВС наголосив: таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.  Також арешт в розмірі суми зобов’язання  з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Крім того, ВС підкреслив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 зазначила, що у  разі виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов’язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов’язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Так, суд апеляційної інстанції, оцінюючи подані боржником докази, обмежився лише встановленням відповідності зазначеної боржником суми заборгованості з виплати заробітної плати за попередні періоди та не надав належної оцінки поданим доказам на підтвердження виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав оцінки, що відповідно до довідки сума заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 104  366  174,09 грн включає в себе: заборгованість по заробітній платі, заборгованість зі сплати єдиного внеску, заборгованість з військового збору, заборгованість за виконавчими листами утримана із заробітної плати працівників, заборгованість із страхових та профспілкових внесків, послуги банку та поштовий збір за виконавчими документами. При цьому суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність викладеної інформації в довідці та відображену у звітах.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, та передав справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, чи є прогул триваючим правопорушенням.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.