ВС роз’яснив, чи є належним доказом податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб’єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 460/143/19.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «А» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено повністю.

Головне управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позитивних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволення позову відмовити у повному обсязі.

Скаржник посилався на відсутність у ТОВ активів, зокрема основних засобів, запасів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Митниця» встановлено придбання реалізацію ТОВ товарів різної номенклатури, а саме придбання (імпорт) одного автонавантажувача моделі LINDE, а реалізовано два автонавантажувачі зазначеної моделі.

Також скаржник вказував на наявність кримінального провадження за фактом формування невстановленою групою осіб «штучного» податкового кредиту для підприємств експортерів продукції, які в подальшому отримують безпідставне право на бюджетне відшкодування, за ознаками злочинів передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3. ст. 212 ч. 2 ст. 205 КК України, серед яких зокрема є ТОВ.

Посилався на те, що позивачем укладено правочини із сумнівним контрагентом, без прояву належного рівня обережності.

Висновок Верховного Суду

Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що в свою чергу вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

При цьому, судами правомірно враховано, що інформація про контрагентів позивача наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаних юридичних осіб за місцезнаходженням до Реєстру не внесено. ТОВ «Ф» та ТОВ «П» на час вчинення господарських операцій із позивачем та на час виписування в його адресу податкових накладних були зареєстрованими платниками ПДВ.

Верховний Суд заважив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт).

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

ВС відзначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб’єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що покликання відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ «Ф» та ТОВ «П» не підтверджені належними доказами, адже судам не надано відповідних вироків судів, якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаних підприємств.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловив позицію стосовно визначення місця проживання дитини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.