Працівники поліції не приїхали на виклик: чи можна стягнути моральну шкоду

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 420/239/20.

Обставини справи

Суть справи полягала в тому, що на земельній ділянці приватного одноповерхового будинку відбулась подія, яка стала загрозою правам та інтересам громадян, а саме: будівельниками сусідньої ділянки, які відмовлялись називати свої дані, а також дані забудовника і замовника, безпідставно та незаконно зруйновано паркан, який огороджував домоволодіння позивача, з метою подальшого заволодіння частини її території. У зв’язку із вчиненням вказаних незаконних дій забудовників, які посягали на права та інтереси мешканців будинку і вчинили правопорушення, громадянином України з мобільного телефону будо здійснено виклик поліції.

Однак органами поліції виклик  проігноровано, а працівники поліції на місце скоєння правопорушення не прибули взагалі, будь-яких заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, усунення загроз публічній безпеці тощо правоохоронці не здійснили. Пізніше було зроблено потворний виклик поліції, однак і той був проігнорований.

Таким чином, протягом двох днів працівники поліції не прибули на жоден з п’яти викликів, чим проявили протиправну бездіяльність.  Вважаючи, що відповідачі грубо порушили вимоги чинного законодавства України, позивач  звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При цьому позивач зазначав, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 83460,00 грн та обґрунтовує порушенням її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які потребують від неї додаткових зусиль з організації її подальшого життя.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд скасував рішення суду апеляційної інстанції, визнано протиправною бездіяльність УПП в Одеській області ДПП щодо незабезпечення відвідування працівниками поліції місця ймовірного правопорушення за повідомленнями на телефон за скороченим номером екстреного виклику поліції «102».

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб’єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

ВС наголосив, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров’я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Крім того, ВС нагадав, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

З огляду на встановлені попередніми інстанціями обставини, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Також ВС зазначив, що сам факт визнання судом порушення відповідачем прав позивача в даному випадку буде достатньою та справедливою сатисфакцією, при цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування компенсації моральної шкоди, що свідчить про невирішення питання щодо способу відновлення порушеного права.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС розповів про особливості набуття пенсії за вислугою років.