Народний депутат, голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова запропонувала зменшувати жінкам пенсійний вік за народження дітей. Про це вона зазначила під час засідання комітету.
Депутати розглядали законопроект про внесення змін до статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо призначення пенсій багатодітним матерям (р. № 4035, н.д. Тимошенко Ю., Цимбалюк М. та інші). Ним пропонувалося, аби жінки, які мають страховий стаж не менше 20 років і більше трьох дітей, виходили на пенсію в 55 років. Депутати рекомендували включити законопроект до порядку денного і доопрацювати.
При цьому Третьякова запропонувала попрацювати над іншим законопроектом. Вона вказала, що працююче населення не може забезпечити тих пенсіонерів, які є. Тому вона рекомендувала не спекулювати на тему зменшення пенсійного віку. Але оскільки з 2014 року демографічна ситуація постійно катастрофічно погіршується: дітей народжується все менше. Депутат запропонувала за кожну народжену дитину зменшувати пенсійний вік жінці, як в Італії. Там за її словами він сягає 65-67 років, але при цьому не може бути меншим за 62 роки. Також вона вказала, що як варіант можна зменшувати пенсійний вік на три місяці за кожну дитину незалежно від їхньої кількості, адже «вони нам потрібні всі», сказала Галина Третьякова. маючи на увазі дітей як громадян. Депутати погодилися з нею, як і чиновники з міністерств. На їхню думку, це може стати стимулом для зростання народжуваності. При цьому ніхто з присутніх не вказав на роль батька в даному процесі і на його можливу потребу у зменшенні пенсійного віку, адже в Україні чоловіки в середньому живуть набагато менше, ніж жінки, і значна частка не доживає до пенсійного віку.
Також депутати рекомендували схвалити в цілому проект Закону про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги (р. № 3573), яким передбачено розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, підвищити на 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також депутати рекомендували прийняти за основу законопроект про внесення змін до окремих положень законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» щодо забезпечення реалізації прав застрахованих осіб) (р. № 5187-1, н.д. Остапенко А.Д.). Проект поданий як альтернативний до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо соціального захисту у разі настання тимчасової непрацездатності)» реєстр. № 5187 від 02.03.2021.
Метою альтернативного проекту, як зазначено у пояснювальній записці до нього, є «забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності у разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві». Для досягнення вказаної мети у проекті пропонується внести відповідні зміни до законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».
Як в основному проекті, так і в альтернативному пропонується відновити надання застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
Проте для цього у проекті реєстр. № 5187-1 передбачається викладення п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону у новій редакції, згідно з якою страховим випадком для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визнається лише тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві. При цьому, такий страховий випадок як тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, передбачений у чинній редакції цього Закону, виключається. При цьому у проекті реєстр. № 5187 виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у цьому випадку зберігається (зауваження щодо відповідної пропозиції викладені у висновку Головного управління на проект реєстр. № 5187 від 30.03.2021).
У зв’язку з цим Головне науково-експертне управління (ГНЕ) зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 90 Регламенту Верховної Ради України проект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта. З огляду на це запропоноване у проекті викладення у новій редакції змін, які внесені до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону, Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (зміни до п. 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону), є юридично некоректним.
Також було рекомендовано прийняти за основу проект Закону про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» (реєстр. № 4495, н.д. Остапенко А. та інші). Метою законопроекту є врегулювання питання щодо визначення правового статусу осіб, зниклих безвісти, та забезпечення правового регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту, шляхом залучення до складу Комісії з питань осіб, зниклих безвісти представників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та представників Комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого віднесено питання соціального захисту прав громадян та соціального захисту прав ветеранів.
Також вказаним законопроектом надається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права на внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та включення вказаного вище центрального органу виконавчої влади до органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
У ГНЕУ зазначили, що включення до складу Комісії представника комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого віднесено питання соціального захисту прав громадян та соціального захисту прав ветеранів, не узгоджується з ч. 1 ст. 89 Конституції України, згідно з якою комітети Верховної Ради України створюються Верховною Радою України з числа народних депутатів України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України. Не передбачено відповідних повноважень комітетів Верховної Ради України і у Законі України «Про комітети Верховної Ради України». Це зауваження стосується також чинної редакції п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону, згідно з якою до складу Комісії включається представник комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання захисту прав людини.
Пропозиція проекту щодо надання права бути присутніми на засіданнях Комісії уповноваженим особам громадських об’єднань в кількості не більше трьох осіб викладена не чітко, що не дає можливості однозначно зрозуміти, чи запропоноване обмеження стосується представників осіб від одного громадського об’єднання, чи представників усіх громадських об’єднань? К ГНЕУ підкреслили, у разі, якщо йдеться про трьох представників від усіх таких об’єднань, то у проекті не визначені критерії, за якими визначатимуться, які саме об’єднання отримують право направляти своїх представників на засідання Комісії.
На думку експертів було б доцільним включити до складу Комісії представників, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що у Третьякової пояснили, навіщо треба відстрочувати виконання рішень судів проти держорганів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.