На що варто звернути увагу при кваліфікації дій, як умисного вбивства двох або більше осіб

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду розглянув справу № 462/3062/16-к, в якій досліджував питання єдності умислу щодо вбивства двох або більше осіб.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що за вироком місцевого суду, чоловіка було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вироком суду було встановлено, що група людей святкували день народження, й у цей час задзвонив дзвінок дверей квартири. Вийшовши за двері, вони побачили там чоловіка та його матір, які проживали у квартирі, що на четвертому поверсі цього ж будинку. Вони вимагали припинення порушення тиші, на що ті погодились. Однак, засуджений та його матір, словесний конфлікт не припинили. Керуючись малозначним приводом через порушення тиші в нічний час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, засуджений наніс потерпілому два удари ножем, який мав при собі, в ділянку грудної клітки спереду та у поперек, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.  

Під час нанесення засудженим тілесних ушкоджень, на сходову клітку із квартири вийшла жінка, та почала відтягувати потерпілого. В подальшому, продовжуючи розпочаті ним злочинні дії, наніс і їй п'ять ударів ножем у різні частини тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла.

Крім того, він наніс два удари в спину ножем іншій жінці, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, однак свого умислу на вчинення вбивства до кінця не довів, із причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій вчасно надано медичну допомогу.

Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

Висновок Верховного Суду

Так, ВС зауважив, що ознаки суб’єктивної сторони вчинення злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об’єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин  вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 95 КПК.

Також ВС зазначив, що вбивство, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, характеризується єдиним наміром щодо вбивства двох (або більше) потерпілих, змістом якого охоплюється умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті декільком фізичним особам. Смерть двох або більше потерпілих утворює собою зміст мисленого уявлення винної особи про результат своїх дій, що є метою вчинення цього злочину як обов'язкової ознаки його суб'єктивної сторони.

Єдність умислу щодо таких дій є характерною відмінною ознакою цього виду вбивства. До того ж єдиним умислом є той, який виник до заподіяння смерті (до її настання) першому потерпілому й охоплює своїм змістом намір (прагнення) заподіяти смерть двом або більше потерпілим.

Так, відповідно до вироку, засуджений, у ході раптово виниклого словесного конфлікту із потерпілими, через порушення тиші в нічний час, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс потерплому два удари ножем, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

У подальшому, продовжуючи розпочаті ним злочинні дії, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс п'ять ударів ножем у різні частини тіла потерпілій, яка вийшла на сходову клітку в ході конфлікту, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла.

Крім того, він наніс два удари в спину ножем іншій жінці, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, однак свого умислу на вчинення вбивства до кінця не довів, із причин що не залежали від його волі, оскільки потерпілій вчасно надано медичну допомогу.

Місцевий суд кваліфікував дії засудженого за п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Однак, викладені у вироку обставини вчиненого, не свідчить про наявність у засудженого єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті усім трьом потерпілим, що виник до заподіяння першому з них, що є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Натомість, з оскаржуваного рішення вбачається, що засуджений діяв щоразу з однаковим умислом: «маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс удари ножем». Таким чином, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених засуджених діянь, не повною мірою відповідають тому складу злочину, за який його засуджено.

ВС звернув увагу, що в тих випадках, коли умисел на заподіяння смерті іншому (або іншим) потерпілому виникає після її заподіяння першому і за своїм змістом та часом виникнення не охоплює єдиним змістом усі заподіяні наслідки, то умисне вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

ВС зазначив, що під час нового розгляду апеляційному суду слід враховувати наведене, усунути допущені порушення, чітко, послідовно та з достатньою повнотою встановити та викласти фактичні обставини вчиненого, в контексті наявного у засудженого умислу, які точно відповідатимуть його змісту, та дати його діям правильну кримінально-правову оцінку.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про статтю 187 КК – розбій: Верховний Суд нагадав, як досягається домовленість.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.