Коли суд може відмовити у повторному дослідженні доказів

Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони обвинувачення з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/14811/17.

Обставини справи

Так, громадянка України обвинувачувалась у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення).

Виконуючи обов'язки начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районні Вінницької області, зловживаючи наданою владою, діючи всупереч інтересам служби та держави, в інтересах фізичної особи, умисно, з метою незаконного сприяння у відведенні у власність особи земельної ділянки, під виглядом земель для ведення особистого селянського господарства, які фактично є землями промисловості, підписала та надала позитивний висновок про погодження проекту відведення земельної ділянки та викопіювання з оновлення планово-картографічного, де також зазначила, що земельна ділянка, яка виділена у власність особи, є земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

За вироком суду першої інтонації її було визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні та виправдано за відсутності в її діянні складу кримінальних правопорушень. Апеляційний Суд вирок суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі, прокурор зазначав, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів, чим порушив приписи ст. 22 КПК України при розгляді даного кримінального провадження, оскільки надав очевидну перевагу доводам однієї сторони над доводами іншої, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Та на думку ВС, посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд без належної уваги залишив клопотання сторони обвинувачення про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів, є необґрунтованим.

ВС підкреслив, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

У цьому випадку таких обставин апеляційний суд не встановив, повторне дослідження доказів є правом, а не обов’язком суду.

При цьому прокурором у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доводів щодо необхідності потворного допиту апеляційним судом свідків, а також повторного дослідження письмових доказів, при цьому не зазначено таких доводів прокурором і у судовому засіданні, що підтверджується технічним носієм інформації перебігу судового засідання за 22 квітня 2020 року.

ВС наголосив, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони обвинувачення з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.

Таким чином, суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторони обвинувачення розглянуто відповідно до вимог КПК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли копія диску відеозапису слідчого експерименту визнається допустимим доказом.