Верховний Суд висловився стосовно підбурювання особи до вчинення злочину

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 663/2885/17, в якій досліджував питання підбурювання особи до вчинення злочину.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що органом досудового розслідування  громадянин України обвинувачувався в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Так, він обвинувачувався у тому, що перебуваючи на посаді начальника Скадовського управління водного господарства,  що є посадою з  високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, висловив вимогу особі про надання йому грошових коштів за невідключення останнього від надання послуг, пов`язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур зі свердловини.

Пізніше, знаходячись у своєму службовому кабінеті, керуючись власними корисливими мотивами, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи власні владні повноваження щодо надання вказівок та доручень, що обов`язкові для виконання всіма підрозділами та працівниками управління, а також можливості проведення обстежень водогосподарських об`єктів з метою виявлення несанкціонованого забору води та укладення договорів щодо водопостачання, підтвердив свій намір на отримання неправомірної вигоди через начальника відділу економіки Скадовського управління водного господарства.

Цього ж дня, на виконання вимоги обвинуваченого про надання йому неправомірної вигоди, особа_3 передав йому грошові кошти загальною сумою 10 000 грн.

За вироком місцевого суду особу визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду  вирок місцевого суду залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим задля свого захисту («процесуальний критерій провокації») (пункти 37, 51 рішення у справі «Банніков проти Росії» від 4 листопада 2010 року, заява № 18757/06).

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона в іншому випадку не вчинила би, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне правопорушення (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року, заява № 74420/01).

Також ВС підкреслив, що поведінкою, яка провокує особу на скоєння злочину, незалежно від того, чи був «таємний агент» працівником правоохоронного органу чи особою, яка діяла на їх прохання, може бути встановлення контакту із особою за відсутності об`єктивних підозр у її причетності до злочинної діяльності (пункт 44 рішення у справі «Burak Hunпроти Туреччини» від 15 грудня 2009 року, № 17570/04), поновлення пропозиції, незважаючи на її попередню відмову (пункт 67 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року, заява № 74420/01).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, внесено 21 липня 2017 року про те, що посадові особи Скадовського управління водного господарства за попередньою змовою між собою вимагають від нього хабара на вирішення питання про підписання договору з водокористування.

Апеляційний суд погодився з твердженням суду першої інстанції щодо відсутності від самого початку досудового розслідування доказів того, що виправданий вимагав від особи неправомірну вигоду.

Так, із зафіксованих за результатами НСРД розмов між виправданим та потерпілим, вбачається, що виправданий пропонував потерпілому укласти офіційний договір на водокористування, за умови надання ним документів на користування земельною ділянкою, але потерпілий цього не зробив, при цьому запропонував заплатити вдвічі більше. Виправданий не погодився на пропозицію неправомірної вигоди, а навпаки, наполягав на офіційній сплаті за використану воду, яку потерпілий споживав для поливу, шляхом укладення договору на водопостачання, або у разі відсутності необхідних документів користуватися водою через іншого водокористувача.

З огляду на викладене, апеляційний суд підтвердив висновки місцевого суду про наявність провокації у діях потерпілого, а тому докази, отримані шляхом підбурювання особи до вчинення злочину, не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

ВС підкреслив, що таким чином протоколи, складені за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо- та відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а також протокол огляду грошових коштів не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки отримані в результаті провокації до вчинення злочину всупереч вимогам КПК та в порушення пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості, з чим погодилась і колегія суддів.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що адвокат відсудив у держави компенсацію через бездіяльність органів досудового розслідування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.