Що повинен містити протокол обшуку, щоб суд прийняв його до уваги: точка зору ККС

Касаційний кримінальний суд по справі № 591/4742/16-к не визнав протокол обшуку допустимим доказом, оскільки в ньому не були зазначені оперативні працівники, що брали участь у проведенні обшуку.

Суд зазначив, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Згідно з ч. 3 ст. 104 КПК України, вступна частина протоколу повинна містити відомості, зокрема, про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), описова частина протоколу повинна містити відомості про послідовність дій.

Частина 5 ст. 105 КПК України передбачає, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Проте, як вбачається із судових рішень та матеріалів кримінального провадження, незважаючи на те, що при проведенні обшуку брали участь кілька оперативних працівників, передбачені законом відомості про них відсутні, в протоколі наявні відомості лише про місце вилучення предметів та не містяться відомості про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, а також взагалі відсутні будь-які відомості щодо упакування вилучених предметів.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції були допитані поняті, які підтвердили, що не були присутніми під час проведення обшуку в момент, коли були виявлені шприци та металева миска, а фактично були запрошені до кухні квартири вже після того, як там побували працівники поліції та виявили зазначені предмети.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість фактичних даних, що містяться в протоколі обшуку від 14 червня 2016, оскільки вони були отримані з порушенням вимог ч. 3 ст. 104 та ч. 7 ст. 223 КПК України та внаслідок порушення права обвинуваченого на захист, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції та відхилив твердження апеляційної скарги прокурора щодо незаконності визнання фактичних даних, що містяться в протоколі обшуку від 14 червня 2016 року, відповідно до статей 86, 87 КПК України.

Раніше ККС визнав, що відсутність протоколу обшуку затриманої особи є безперечною підставою для поставлення під сумнів всіх доказів у справі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.