Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 523/18014/17 та встановив, що наслідком скоєння кримінального правопорушення чинне законодавство не передбачає позбавлення права користування житловим приміщенням особу, яка вчинила злочин.
З матеріалів справи відомо, що рішенням районного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення особи права користування квартирою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення права користування квартирою, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідач не користується вказаною квартирою не з власної волі, а з огляду на те, що вона відбуває покарання в жіночій виправній колонії.
Постановою Одеського апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, шляхом викладення мотивувальної частини у редакції постанови суду апеляційної інстанції.
ВС зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача права користування спірною квартирою, суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій частині судового рішення погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що відповідач не користується спірною квартирою більше одного року не з власної волі, а з огляду на те, що вона відбуває покарання в жіночій виправній колонії.
Також суд апеляційної інстанції у своїй постанові дійшов обґрунтованого висновку про те, що наслідком скоєння кримінального правопорушення чинне законодавство не передбачає позбавлення права користування житловим приміщенням особу, яка вчинила злочин, а тому посилання позивачів на позбавлення відповідача права користуванням житловим приміщенням як наслідок вчинення кримінального правопорушення необхідно відхилити.
ВС підкреслив, що доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанції неправильно розтлумачили статтю 405 ЦК України та неправильно застосували її до спірних правовідносин, Верховний Суд відхилив, оскільки вони зводились до суб’єктивного тлумачення заявником норм чинного цивільного законодавства України.
Верховний Суд залишив рішення Суворовського районного суду м. Одеси та постанову Одеського апеляційного суду без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що повинні враховувати суди, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.