ВС висловився стосовно стягнення витрат на правничу допомогу адвоката

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 640/18402/19 та встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Обставини справи

Суть справи полягала в тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача 12 350 грн, витрат на правничу допомогу, прийнято в цій частині нову постанову, якою у стягненні з Головного управляння ДФС у м. Києві витрат на правничу допомогу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, дійшов висновку, що позивач до матеріалів справи, всупереч вимогам 134 КАС України, не надав доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, адвокат позивача подав касаційну скаргу.

Зазначав, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують надання правничої допомоги. Зокрема, звертав увагу на те, що відповідно до договору про надання правової допомоги (зі змінами внесеними додатковою угодою, оплата передбачалась у розмірі еквівалентному 500 доларам США за супроводження справи, а не за конкретну дію/вид адвокатської діяльності. Еквівалентна сума була визначна на рівні 12 350 грн, станом на 27 серпня 2019 року.

Висновок Верховного Суду

ВС вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних у матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Так, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги сторони погодили доповнити п. 4 Договору і викласти його в наступній редакції: «4.1 За надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт сплатить винагороду, визначену в пунктах 4.1.1. Договору. Винагорода сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку  4.1.1. За надання правової (правничої) допомоги по 1.1. Договору в суді 1-ої інстанції Клієнт сплатить Бюро гонорар у розмірі еквівалентному 500 (П’ятистам) доларам США. Оплата здійснюється у формі передоплати в момент підписання Договору. 4.1.2 … Оплата здійснюється на підставі рахунку. Гривневий еквівалент винагороди визначається на день виставлення рахунку…».

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

ВС підкреслив, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат у суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 КАС України, копія квитанції підтверджує сплату суми 12350,00 грн.

ВС також врахував положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним втрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12 350 грн, є реальними, підтвердженими матеріалами справи. 

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, ВС звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час, як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу втраченого представником  позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.

ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь особи 12 350 грн, витрат на правничу допомогу, рішення Окружного адміністративного суду міста Києві в цій частині залишив без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.