ВС висловився щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності

Правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один із кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/1030/17.

Обставини справи

Позивач звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області, в якому просила суд скасувати рішення та притягнути до дисциплінарної відповідальності адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скаргу позивача на дії адвоката було розглянуто відповідачем з грубим порушенням норм законодавства, спірне рішення прийнято без належної перевірки матеріалів та висновки рішення не відповідають обставинам справи, які з'ясовано неповно. 

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що в діях відповідача відсутні порушення процедури розгляду скарги позивача на дії адвоката. Крім того, судом зазначено, що притягнення до відповідальності адвоката є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому позовні вимоги в частині притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не можуть бути задоволені.

Не погоджуючись із рішеннями судів, касатор подав касаційну скаргу, яка мотивована тим, що суди попередніх інстанцій обмежились лише перевіркою дотримання відповідачем процедури розгляду скарги, не перевіривши при цьому в повному обсязі наведені у позові обставини. Скаржник вважає, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не є дискреційними повноваженнями відповідача, оскільки за наявності хоча б однієї перелічених у ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав відповідач зобов'язаний притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності, та тільки при виборі виду дисциплінарного стягнення відповідач реалізує дискреційні повноваження.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що адвокатура в Україні – це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один із кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

У свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, правову оцінку рішенню Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Херсонської області суд надає виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

На підставі зазначеного Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про неповноту перевірки судами попередніх інстанцій обставин, зазначених у позові, а також про відсутність у відповідача дискреційних повноважень щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, ВС врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18, відповідно до якого Європейський суд з прав людини виробив позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі.

ВС відхилив твердження про те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття відповідачем спірного рішення ґрунтуються на підставі документів, які відсутні в матеріалах справи, оскільки в матеріалах справи наявні копії матеріалів перевірки Дисциплінарною палатою КДКА Херсонської області скарги на дії адвоката, на основі вивчення яких судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було дотримано процедуру розгляду викладених у скарзі обставин.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що адвокат стягнув з клієнта десятину від нерухомого майна: як діє гонорар успіху в Україні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.