Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З цього, у багатьох виникає питання, які саме причини визнаються поважними.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 562/913/19 в якій, мати звернулася до суду з позовом до свого сина, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У суді першої інстанції позивач вказувала, що вона є власником будинку, в якому зареєстрований її син, а у зв’язку з тим, що він не проживає у цьому будинку, у неї виникають проблеми з оплатою комунальних послуг, зокрема, щодо оформлення субсидії.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та зазначив, що його мати змінила замки до будинку і він може потрапити до будинку лише тоді, коли вона йому відкриває двері. Також позивач у судовому засіданні підтвердив, що змушений проживати з цивільною дружиною та дитиною за іншою адресою, оскільки дружина здійснює догляд за пристарілою матір’ю.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що достовірних та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач без поважних підстав не проживає за адресою реєстрації з 2008 року не надано. Апеляційний суд виходив із того, що акти про непроживання особи за місцем реєстрації, які долучені до позовної заяви, датовані 28 січня 2019 року та 18 лютого 2019 року, а тому не можуть слугувати підтвердженням факту непроживання відповідача протягом зазначеного позивачем періоду. Судом також взято до уваги, що відповідач не проживає за місцем реєстрації з поважних причин, оскільки перебуває у цивільному шлюбі, проживає з дитиною та дружиною, яка здійснює догляд за пристарілою матір’ю.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що відповідно до частини другої статті 405 ЦК України, якою обґрунтовані позовні вимоги, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач є сином позивача, що визнається обома сторонами, тому відповідно до частини другої статті 3 СК України, є членом її сім'ї.
Відповідно до статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд установив, відповідач, будучи зареєстрованим у спірному помешканні, фактично проживає за іншою адресою з цивільною дружиною та дитиною. Цю обставину, в судовому засіданні визнав і сам відповідач, і підтвердили свідки, допитані судом.
Також Суд установив, що доводи позивача про те, що відповідач не проживає за адресою реєстрації з 2008 року, не підтверджені належними доказами, оскільки акти про непроживання особи за місцем реєстрації, які долучені до позовної заяви, датовані 28 січня 2019 року та 18 лютого 2019 року, а тому не можуть бути доказом непроживання відповідача протягом зазначеного позивачем періоду.
Апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що відповідач не проживає за місцем реєстрації з поважних причин, оскільки перебуває у цивільному шлюбі, проживає з дитиною та дружиною, яка здійснює догляд за пристарілою матір'ю.
Окрім цього, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач будь-якого іншого житла не має, у спірному помешканні знаходяться його речі, і він не втратив інтерес до користування будинком, оскільки просив залишити зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні будинком без розгляду, після того, як позивач надала йому ключі від будинку.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, від чого залежить вирішення питання про зняття особи з реєстрації місця проживання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.