Верховний Суд нагадав про кваліфікуючі ознаки хуліганства

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, і показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 721/215/17.

Обставини справи

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області особу засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення воді на строк 3 роки.

Так, із матеріалів справи відомо, що особу засуджено за те, що він у ході конфлікту, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в очевидному ігноруванні існуючих у суспільстві правил поведінки, моральності та добропристойності, вживаючи нецензурну лексику у громадському місці в присутності сторонніх осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, відчуваючи свою безкарність, використовуючи нікчемний привід, безпричинно руками та ногами наніс численні удари потерпілому, в область голови, грудей та тулуба.

Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, повернувся до свого автомобіля, взяв пістолет «Вій» калібру 9 мм та здійснив постріл у потерпілого, чим заподіяв йому легких тілесних ушкоджень.

Сівши за кермо вантажного автомобіля КамАЗ, намагаючись уникнути перевірки документів на автомобіль і вантаж, почав рух уперед, тоді як перед ним стояли працівники поліції. Щоб уникнути наїзду поліцейський змушений був схопитися за бампер автомобіля під час руху та кричав водію, щоб той зупинився. Однак засуджений почав збільшувати швидкість, а тому поліцейський, який тримався за бампер, зістрибнув на проїжджу частину, отримавши внаслідок цього легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено - на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, і показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного проводу і зазвичай спрямовані на випадкові об’єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючи дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілого та свідків, підставою протиправних дій особи в громадському місці щодо потерпілого, а саме, висловлювання нецензурною лайкою, завдання ударів та подальшого вчинення насильницьких дій щодо останнього та застосування вогнепальної зброї, став незначний привід. При цьому конфлікт був спровокований саме засудженим, як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція потерпілого на його дії стала проводом для подальшого насильства з боку засудженого. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.

Врахувавши викладене, дослідивши зібрані у справі докази, та постановляючи вирок, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 , вчинив суспільно-небезпечне діяння та встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до встановлених судом у вироку фактичних обставин кримінального провадження убачається, що засуджений будучи обізнаним про зупинку автомобіля працівниками поліції, а не сторонніми особами, умисно заподіяв працівнику правоохоронному органу легкі тілесні ушкодження у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

ВС зауважив, що за таких обставин дії особи за ч. 2 ст. 344 КК України кваліфіковано правильно.

Верховний Суд залишив вирок Вижницького районного суду Чернівецької області та ухвалу Чернівецького апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли вбивство колишнього співмешканця може бути кваліфіковано як перевищення меж необхідної оборони.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.