Визнання доказів недопустимими: практика Верховного Суду

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 201/2194/17 та встановив, що доказ є недопустимим, оскільки здобутий під час здійснення процесуальної дії з порушенням суттєвих умов дозволу на її проведення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обставини справи

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська особу визнано невинуватою та виправдано у зв’язку з недоведеністю того, що вчинено злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

З матеріалів справи відомо, що органом досудового розслідування особа обвинувачувалася у тому, що вона з метою продажу квартири, перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме довідку, що видана КП «П» Дніпропетровської міської ради на її ім’я про склад сім’ї. У вказаній довідці зазначено, що у квартирі проживає одна особа, що не відповідає дійсності, оскільки у вище вказаній квартирі була також прописана неповнолітня дочка.

На підставі використаного завідомо підробленого документа, вона, як продавець з однієї сторони, підписала з особою_4, як покупцем з другої сторони, договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, що посвідчений приватним нотаріусом, та зареєстрований в реєстрі, таким чином довела свій злочинний умисел до кінця.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська залишено без зміни.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, що дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня  2014 року задоволено клопотання та надано дозвіл слідчому СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналу довідки від 25 липня 2013 року, виданої КП «П» м. Дніпропетровськ, на підставі якої особа_1 уклала договір купівлі-продажу квартири з особою_4, яка знаходилась (довідка) у нотаріальній справі за договором купівлі-продажу № 919 від 31 липня 2013 року у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу

При цьому у абзаці другому резолютивної частини ухвали слідчого судді вказано, що строк дії цієї ухвали становить 30 діб з дня її оголошення. Відповідно, останнім днем її виконання є 21 січня 2015 року включно.

Як убачається зі змісту протоколу доступу до речей та документів, вказана слідча дія, під час якої вилучено довідку від 25 липня 2013 року, фактично проведена 22 січня 2015 року, тобто поза межами процесуального строку, визначеного ухвалою слідчого судді.

ВС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України передбачають, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, якщо здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, проведено без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

З огляду на викладене місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що довідка не є допустимим доказом, оскільки здобута під час здійснення процесуальної дії з порушенням суттєвих умов дозволу на її проведення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів погодилась з таким висновком місцевого суду та вважає, що, встановивши таке порушення вимог процесуального закону, місцевий суд безальтернативно був зобов`язаний визнати відповідний доказ недопустимим, а тому доводи касаційної скарги прокурора у цій частині є безпідставними.

Окрім цього ВС зазначив, що відповідно до концепції «плодів отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж (справа «Гефген проти Німеччини»). Докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Враховуючи, що довідку року визнано недопустимим доказом, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 86 КПК України та враховуючи концепцією «плодів отруйного дерева», висновки судових експертиз також є недопустимими доказами, оскільки об’єктом їх дослідження була вказана довідка.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та ухвалу Дніпровського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що коли залучення експерта для призначення експертизи є обов’язковим.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.