Чи можуть Умови та правила надання банківських послуг бути належним доказом

Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  876/32/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Акціонерне товариство Комерційний банк «П» звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця 67 214,34 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз»  стягнуто на користь АТ КБ «П» заборгованість за договором у розмірі 67 214,34 грн.

АТ КБ Комерційний банк звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду відмовлено.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що, звертаючись до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду, Банк посилався на те, що третейське застереження міститься у пункті 1.1.7.30 Умов та правил надання банківських послуг; третейське застереження визнано недійсним; склад третейського суду відповідає вимогам закону; рішення третейського суду  не містить способів захисту прав і охоронюваних законом інтересів, не передбачених законом; питання про права та обов’язки третіх осіб третейським судом не вирішувалося.

Як правильно встановив суд, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, в якій міститься положення про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також того, що на час укладення договору від 26.06.2012 вказаний документ містив саме ці умови, а не інші, зокрема, й щодо третейського застереження.

Колегія суддів зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16,   від 03.12.2019 у справі № 876/42/19, від 13.08.2020 у справі № 876/68/19,  від 22.10.2020 у справі № 876/46/20, від 04.11.2020 у справі № 876/49/20.

При цьому ВС наголосив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Таким чином, наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і непідтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Ураховуючи наведені положення законодавства, висновки Великої Палати Верховного Суду та обставини даної справи, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком Центрального апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду, зокрема у формі третейського застереження, оскільки наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписаний відповідачем, а заява відповідача на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 23.06.2012 третейського застереження або посилання на третейську угоду не містить.

Верховний Суд залишив ухвалу  Центрального апеляційного господарського суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо визначення в договорі строку нарахування штрафних санкцій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.