Верховний Суд роз’яснив, коли допускається переселення громадян з гуртожитків

Переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 760/7975/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що приватне акціонерне товариство «К» звернулось до суду з позовом до особи_3, особи_2, яка також є законним працівником та діє в інтересах неповнолітнього, у якому просило виселити відповідачів з квартири з кімнати у гуртожитку, переселивши їх у кімнату іншого гуртожитку.

Позов мотивований тим, що ПрАТ «К» є власником гуртожитку, будівля побудована в 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі і не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції.

З метою захисту життя, здоров`я людей та запобігання можливому руйнуванню будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність для проживання та заборону експлуатації будівлі, яка перебуває в аварійному стані, 20 серпня 2018 року ухвалено рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій, про що мешканці гуртожитку повідомлялись за два місяці та отримали пропозицію переселитися для проживання в кімнати іншого гуртожитку, який також належить ПрАТ «К».

Відповідачі, порушуючи вимоги закону, не вчиняють жодних дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до запропонованого позивачем іншого житлового приміщення, та продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя і здоров`я на посадових осіб ПрАТ «К».

Посилаючись на те, що відповідачі відмовилися переселятися до запропонованого гуртожитку, перебування останніх в непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє позивача, як власника будівлі, можливості розпочати роботи з її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду рішення Солом`янського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути причиною для виселення відповідачів та їх переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Висновок Верховного Суду

Враховуючи, що гуртожиток, який належить на праві власності ПрАТ «К», увійшов до статутного фонду ПрАТ «К» в порядку приватизації, що не заперечується позивачем, то на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей  25 і 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частині першої статті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Згідно із статтею 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Таким чином, відповідно до наведених норм закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

ВС зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про існування відповідного рішення щодо визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Лист позивача від 24 січня 2019 року про визнання жилого будинку таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якій повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.

Також ВС зазначив, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв’язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 1010 ЖК Української РСР при проведенні капітального  ремонту житлового будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов’язаний надати наймачеві та членам його сім’ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім’ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.

За таких обставин, апеляційний суд, встановивши, що  ПрАТ «К» звернулось до суду з позовом до особи_3, особи_2, яка також є законним представником та діє в інтересах неповнолітнього, на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотрималось встановленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання людей з подальшою заміною його статусу та переведення в нежитловий фонд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд залишив постанову Київського апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи можуть виселити з квартири без надання іншого житлового приміщення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.