Чи впливає присутність чи відсутність обвинуваченого під час оголошення вироку на законність цього вироку: позиція ВС

Присутність чи відсутність обвинуваченого під час оголошення вироку ніяким чином не впливає на законність, обґрунтованість чи вмотивованість цього вироку, оскільки останній вже складений і підписаний.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №445/1095/16-к.

Обставини справи

Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області особу визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України, і призначено покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права постійно чи тимчасово обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах строком 1 рік.

За ч. 2 ст. 364 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права постійно чи тимчасово обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах строком 3 роки та сплатою штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим особі остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права постійно чи тимчасово обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах строком 3 роки та сплатою штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, особа, працюючи на посаді сільського голови Червоненської сільської ради Золочівського району Львівської області, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування 7 рангу 4 категорії посад, підписала та скріпила печаткою Червоненської сільської ради відповідні документи, на підставі яких громадяни набули у власність земельні ділянки на території Червоненської сільської ради Золочівського району.

При цьому питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою громадянам для отримання в подальшому у власність земельних ділянок площею два гектари кожна не розглядались, такі проекти сільською радою не затверджувались, а відповідні рішення сесією сільської ради не приймались.

Ухвалою Львівського апеляційного суду зазначений вирок залишений без змін.

Висновок Верховного Суду

У касаційній скарзі захисник та засуджений вказують на те, що засуджений інкримінованих йому злочинів не вчиняв. Разом з тим, Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, доходить висновку, що судом першої інстанції належним чином доведено винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

При цьому Верховний Суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, були також предметом перевірки суду  апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинених злочинів, що висновки суду про доведеність вини ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, за якими судом не взято до уваги показання  засудженого та свідків, оскільки вони є близькими родичами засудженого (донькою та сином) та особисто зацікавлені в результатах розгляду даної справи, що вказані свідки не були присутні на сесії сільської ради під час розгляду їх питання.  Також апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що свідок особа_4 є особисто зацікавленою в результатах розгляду даної справи. Разом з цим, апеляційний суд цілком обґрунтовано погодився з місцевим судом, що саме покази депутатів Червоненської сільської ради слід брати до уваги, оскільки вони за своїм змістом практично збігаються і жоден з депутатів не підтвердив того, що взагалі розглядалось питання про виділення особі_2, особі_3 та особі_4 земельних ділянок прощею 2 гектари кожному. Практично всі депутати підтвердили, що вони обговорювали та голосували за надання їм земельних ділянок прощею 0,20 гектари в оренду для вирощування полуниці.

Окрім цього сторона захисту вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали у тому, що особа_1 не була повідомлена належним чином про час та дату оголошення вироку.

Так, ВС наголосив, що за нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, він, дійсно, не був присутнім під час оголошення вироку, що, у свою чергу, може свідчити про певні порушення його прав, однак присутність чи відсутність обвинуваченого під час оголошення вироку ніяким чином не впливає на законність, обґрунтованість чи вмотивованість цього вироку, оскільки останній вже складений і підписаний. Більше того, у даному випадку оголошення відбулося за участі захисника, отже констатувати істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке суттєво вплинуло або могло вплинути на законність та обґрунтованість вироку, підстав немає.

Що стосується твердження засудженого про наявність обставин для пом`якшення призначеного йому покарання, то Верховний Суд також не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого в цій частині.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити особі, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначив таке покарання, яке є співмірним вчиненим злочинам, відповідає вимогам ст. 65 КК і є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок Перемишлянського районного суду Львівської області та ухвалу Львівського апеляційного суду - без зміни.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився стосовно дослідження письмових документів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.