Факт спільного відпочинку, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/10757/16-ц.
З матеріалів справи відомо, що особа_1 звернувся до суду з позовом до особи_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна у спільній сумісній власності.
Позивач зазначав, що в період з серпня 2000 року по жовтень 2014 року проживав у квартирі з відповідачкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу, з якою вели спільне господарство, мали спільний бюджет та виховували на той час неповнолітнього сина відповідача. Під час спільного проживання для поліпшення житлових умов сім’ї була придбана квартира, в якій за спільні кошти було зроблено ремонт. У 2014 році відносини між сторонами зіпсувалися та припинились.
Посилаючись на викладене, та на вкладення коштів у ремонт придбаної квартири, купівлю будівельних матеріалів, повернення сумісно позичених коштів, позивач уточнивши позовні вимоги, просив суд установити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по червень 2014 року, визнати квартиру спільною сумісною власністю особи_2 та особи_1, та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ним право приватної власності на S частки вищевказаної квартири.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд керувався тим, що позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім’єю у період з 2004 року до червня 2014 року та придбання за спільні кошти спірного нерухомого майна, а тому не має підстав для визнання квартири об’єктом спільної власності.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ВС підкреслив, що відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 СК України.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
ВС зазначив, що факт спільного відпочинку протягом 2001 року та до 2014 року, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли правильного висновку про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірної квартири та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.