Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 816/347/17 та встановив, що обов’язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту реєстрації прав на це нерухоме майно, незважаючи на відсутність оформлення земельної ділянки.
Обставини справи
Громадянин України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
На обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача та вказав, що він не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки і не має обов'язку зі сплати земельного податку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі набуття особою права власності на будівлі чи споруди, остання автоматично набуває права користування відповідною земельною ділянкою і з дати державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна зобов'язана сплачувати земельний податок.
Висновок Верховного Суду
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу будівель і споруд, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі, позивач є власником будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці. Право власності позивача на будівлі та споруди, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ВС зазначив, що обов’язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів із дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
ВС зазначив, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).
З моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
ВС підкреслив, що нормою пункту 287.6 статті 287 ПК України законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).
Однак, зважаючи на те, що позивач набув право власності на будівлі і споруди у 2013 році, то у нього виник обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку саме з моменту набуття права власності на такий об’єкт нерухомого майна і такий обов’язок продовжує існувати, незважаючи на зміну правового регулювання пункту 287.6 статті 287 ПК України (01.01.2015).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача як власника придбаної нерухомості на підставі договору купівлі-продажу будівель і споруд від 24.05.2013 виник обов'язок щодо сплати земельного податку з моменту реєстрації прав на це нерухоме майно, незважаючи на відсутність оформлення земельної ділянки.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.